65-річний Володимир Красненко з Борзни випив щось не те. Якусь хімію, схожу на воду. Випадково, каже. У шлунку від хімічного опіку утворився рубець. Він не давав їжі просуватися в кишківник.
Що робити? Померти голодною смертю? Не будеш же набивати шлунок, поки не лопне. А якщо й не лопне, їжа загниє та отруїть організм.
Прооперували в Чернігівській обласній лікарні. Відразу після хірургічного втручання, того ж дня, пацієнт з’їв аж літрову банку супу! Настільки його вимучив голод і настільки йому стало легше.
Повернувся в Борзну і вдома не сидить.
— Усе в чоловіка нормально з травленням, зі здоров’ям, — каже 30 листопада, на свято Андрія, дружина Андрійовича, — десь вийшов, гуляє.
Довелося їхати в обласну лікарню
До операції лікувався у районних, міських лікарнях. Не допомогло. Довелося їхати в обласну.
Хірурги Чернігівської обласної лікарні й врятували борзнянця від голодної смерті. При чому дуже й не різали, лише кололи та зшивали. Прооперували лапароскопом, через дірочки-порти. За допомогою мінівідеокамери, спеціальної апаратури та вправних рук.
Шлунок і кишку зшили.
— Пацієнт був з хімічним опіком стравоходу і шлунка з формуванням рубцевого стенозу (звуження) виходу шлунка, — розказує Станіслав КОВАЛЕНКО, завідуючий хірургічним відділенням Чернігівської обласної лікарні. — Тобто їжа не могла потрапляти зі шлунка в дванадцятипалу кишку. Хворий почав худнути, втрачати вагу.
Після дообстеження йому виконана операція. Лапароскопічний гастроентероанастомоз. Наклали анастамоз — з’єднання — між петлею тонкої кишки і шлунком. Щоб вміст шлунка міг потрапляти в кишківник. Щоб їжа проходила шлунково-кишковим трактом.
Зробили це за допомогою лапараскопічної техніки, так званих лапаскопічних апаратів для зшивання. Раніше подібне виконували відкритим методом, вручну зшивали.
Тут теж частково доводиться зшивати вручну, але за допомогою лапароскопічного голкотримача.
Задня стінка анастамозу формується апаратним методом, а передню стінку доводиться з’єднувати спеціальними голками з нитками та інструментами.
– Пацієнт затримався в лікарні трохи довше, ніж думалося. Бо першого ж дня після накладення анастомозу багато з’їв. Довше зберігався післяопераційний парез (порушене скорочення кишково-шлункового тракту).
Наскільки ж після лапароскопічних втручань люди почуваються в післяопераційному періоді легше, — радіє Станіслав Миколайович. — Вони не лежать у реанімації. І на другий, і навіть першого дня нормально їдять, тому що немає такого больового синдрому.
Авторка: Тамара КРАВЧЕНКО, “”Вісник Ч”