Через повномасштабну війну за кордоном суттєво зріс попит на все українське. Та й в самих українців змінилося відношення до своєї спадщини. Ми почали помічати та цінувати очевидні речі…
“Останнім часом багато українців, які нині проживають за кордоном, намагаються придбати речі з орнаментами державних символів або у вигляді вишиванки, – зазначають майстрині з Ніжина Вікторія Коровкевич і Марина Погребняк.
Дівчата розповідають, що нині особливий попит на бісерні прикраси у вигляді стрічки з різнокольорових намистин – гердани. Такий подарунок не соромно вручити навіть закордонним друзям або партнерам. Майстрині дуже пишаються тим, що один з жіночих аксесуарів придбало для закордонної поїздки керівництво міста.
Кілька разів гердани замовляла благодійна організація з Америки, яка передає виручені від продажу українських майстринь кошти на ЗСУ, людям, постраждалим внаслідок російської агресії, а також на утримання безпритульних тварин.
В Україні прикраси з бісера теж користуються неабиякою популярністю – їх часто замовляють на подарунки. До професійних свят, ювілеїв. Минулого року Вікторія і Марина зробили подаруночки для учасниць конкурсу “Міс НДУ”: браслетики, чокери, а переможницям дісталися гердани. Крім того, неймовірної краси аксесуари неодноразово ставали лотами в лотереях, які проводилися на підтримку ЗСУ.
Ніжинки Вікторія Коровкевич і Марина Погребняк працюють в парі вже не один рік. Кожна виготовляє своє. А потім, щоб привабити поціновувачів, роблять спільне відео. Створили власний бренд прикрас з бісеру ручної роботи Art.skrynka.
З чого все розпочалося? Одного разу, коли Вікторія працювала в одній з ніжинських турфірм, керівниця прийшла на роботу з герданом, який придбала на ярмарку. “Я теж таке можу зробити!” – промовила тоді про себе жінка і, не гаючи часу, взялася до справи.
Оскільки необхідного обладнання в неї ще не було, виришіла використати у роботі кришку взуттєвої коробки. Натягнула нитки. Перший гердан вийшов не дуже гарним. Майстриня-початківиця замовила свій перший станок.
Поступово справа налагодилася. Взагалі Вікторія вишивала хрестиком, ще коли була школяркою. Вчителька Тамара Петрівна Левченко, а навчалася дівчинка в школі №7, всіляко підтримувала її творчі ідеї.
Згодом Вікторія почала вишивати ікони бісером. Коли виготовила кілька герданів, зрозуміла, що улюблене заняття захопило її настільки, що перестало бути просто хобі. До того ж, воно потребувало чимало витрат і часу.
Марина, з якою Вікторія знайома змалечку, просила навчити її плести. Але постійно бракувало часу – в обох були маленькі синочки. Марина теж натура творча: з дитинства шила костюми для ляльок, пізніше почала займатися декупажем. Вдачею Марина пішла в бабуся Раїсу Петрівну, яка працювала швачкою на Ніжинській фабриці та навіть шила випускні сукні.
Нині дівчата все більше замислюються над тим, щоб перетворити хобі на роботу, яка має приносити не тільки насолоду для душі, а й певний дохід. Чоловіки підтримують Вікторію та Марину, бо бачать, як в дружин горять очі, коли вони займаються улюбленою справою.
В обох – вища освіта. Вікторія за фахом – економіст, закінчила Ніжинський агротехнічний інститут. Працювала 9 років менеджером з туризму. Марина – соціальний педагог, має диплом Чернігівського педагогічного університету. Працювала в дитсадочку “Ромашка”, а також у соціальній службі.
Дівчата об’єдналися в тандем тому, що на двох – удвічі більше цікавих ідей. Та й робота просувається швидше. Приміром, поки Вікторія виготовляє кризу – прикрасу у вигляді широкого коміра, Марина “підгоняє” під неї сережки. А нещодавно було замовлення на два однакових гердани.
Крім криз і герданів, плетуть ще кривульки, силянки та інші прикраси з бісеру. Схеми купують в українських художниць.
Спочатку бралися за прості вироби. Зараз, коли вже набралися досвіду, виготовляють більш складні – розгалужені. Тобто меж самовдосконаленню немає. Нині у творчого тандему Вікторія Коровкевич – Марина Погребняк десятки виробів, і кожен по-своєму унікальний. В кожний майстрині вкладають частинку душі.
Перепитуємо, скільки потрібно часу на один аксесуар. Виявляється, найпростіший можна зробити за день, найскладніший – за тиждень. Все залежить від ступеню складності роботи.
“А Ви знали, що раніше гердани були суто чоловічою прикрасою – дівчата плели їх як оберіг, коли хлопці йшли на війну? Зараз гердани носять лише чоловіки-хористи.
Згодом “естафету” перейняли українські жінки та почали носити ексклюзивні аксесуари, адже вони здатні підкреслити індивідуальність власниці, стати “родзинкою” в її гардеробі. До того ж, прикраси з бісеру внесені до Національного переліку елементів нематеріальної спадщини України. Тому ми – в тренді!” – підсумували майстрині.
Автор: журналіст Nizhyn Post Валентина Савчук
Фото автора і з робочої сторінки Art.skrynka
