Із скаргою до журналістів звернулася 61-річна Тамара Лисенко з Ніжина. Навесні цього року прямо посеред вулиці її побив 45-річний Сергій Щербак, внаслідок чого жінка майже не бачить на ліве око, у неї погіршився слух, а ще їй часто дошкуляють головні болі. «Він спершу мало не збив мене машиною, а через кількасот метрів наздогнав, вийшов із салону і двічі вдарив кулаком по голові, — стверджує пенсіонерка. — Говорять, що він служить у військкоматі. І це найприкріше. Бо поки мій чоловік, троє синів і зять воюють на фронті, інші в тилу дозволяють собі таке. Що й почуваються безкарно…».
Надзвичайна подія сталася 7 березня. Тамара Іванівна тоді лежала в стаціонарі Ніжинської міської лікарні (через проблеми з колінним суглобом) і близько четвертої дня пішла в аптеку, що біля ринку, купити ліків.
– Я йшла помалу. Дорогою побачила, як біля колишнього РАЦСу тротуаром їздить біла машина. На склі в неї були наліпки з червоним хрестом. Ця автівка двічі проїхала переді мною вперед-назад, а потім водій трохи від’їхав і зупинився. Став розмовляти телефоном. Я подумала, що він мене побачив і пропускає, тож пішла далі. Аж тут, він як помчить на мене! Мало не зніс з ніг. Я аж руки на капот поклала.
– Повторююсь, усе це було на тротуарі!
– Тож, обурившись, я несильно вдарила рукою по машині і сказала: «Дивись, куди їдеш! Мало не збив» Він промовчав. Я пішла собі далі. І вже за ринком, біля пекарні, він мене наздогнав і зупинився. Вийшов із машини і давай нести маячню: «Наркоманка! Подивись на себе, яка красноморда. Накололася вже».
– Це мене ошелешило Кажу йому. «Чого лізеш? Я онде з лікарні йду. Катетер у руці був. Ще й тиск підскочив. А ти таке мелеш, ідіот»
– Він тоді підступив до мене і як ударить кулаком у ліве вухо! Я ледве встояла. Схопила його за плечі, кричу: «У мене всі рідні воюють, сил немає від постійних переживань, а ти мене б’єш За що?!» І після цього він засадив удруге. Між скронею і лівим оком. У голові одразу скрутилося. Я обперлася об стіну сусіднього магазину, тільки тому й не впала. Зателефонувала чоловікові. Він попросив увімкнути гучний зв’язок і сказав цьому негіднику: «За кого я воюю? За таких, як ти, що беззахисних жінок б’ють?» Той, видно, злякався. Почав відбріхуватися: «На камерах видно, що ти мене вдарила». Хоч, я його взагалі не чіпала. Я викликала поліцію, а заодно й швидку допомогу, бо почувалася дуже зле. Вони приїхали швидко. Медики відразу завели мене в карету -«швидкої», поклали, дали ліків. Я переживала, що цей поганець забере камери відеоспостереження (які зафіксували побиття) або ж домовиться, щоб записи стерли. Стала проситися на вулицю, але фельдшер заспокоїв: «Я все вирішу, лежіть і не вставайте. За хвилину повернувся і сказав напарниці. «Зафіксуй 16.00, записи з камер є».
Потерпілу «швидкою» доправили в травматологію міської лікарні. Там зняли побої. Потім перевели в неврологічне відділення райлікарні (воно в сусідній будівлі). Медики діагностували в Тамари Іванівни закриту черепно-мозкову травму, струс мозку, забій м’яких тканин обличчя та голови.
– Першу добу мене нудило, була блювота. Попід руки мене водили на МРТ. А десь на третій-четвертий день я помітила, що на ліве око зовсім погано бачу.
Окуліст пояснив, що в мене травма ока, виписав краплі і сказав, що мені слід поїхати на обстеження в Обласну лікарню, бо в Ніжині немає необхідного обладнання. Загалом у районній лікарні я пробула 18 днів.
Після виписки поїхала в Чернігів. З’ясувалося, що в мене відшарування сітківки, ще й розвинулася катаракта. Я впевнена, що це наслідки тих ударів по голові. Бо раніше в мене на обох очах був майже ідеальний зір, а зараз на правому «одиниця», а на лівому 0,02. Ним я фактично не бачу, лише силуети. Треба робити операцію. Лікарі сказали, що можна оформити інвалідність із зору. Що я й зробила в травні. Дали III групу На МСЕК (медико-соціальній експертній комісії. — Авт.) лікарі уточнювали, де саме і за яких умов сталася травма ока. Я їм детально розповіла про цей випадок.
— Що кажуть поліцейські?
– Коли я лежала в ніжинській лікарні, правоохоронці десь із тиждень взагалі до мене не приходили. І лише після того, як моя невістка написала у фейсбуці, що в лікарні лежить жінка після побиття і від правоохоронців нуль реакції, наступного дня таки навідалися. Кримінальне провадження відкрили за частиною 1 статті 125 ККУ (умисне легке тілесне ушкодження), але винуватцю до цього часу навіть підозри не оголосили. Спершу поліцейські запевняли, що все гаразд: триває слідство, є записи з камер, призначено експертизи. А тепер уже другий місяць навіть не беруть слухавки, коли я їм телефоную.
– Знаю, що Сергій Щербак сам із Ніжина. Кажуть, раніше він працював медбратом у ніжинській лікарні, а зараз нібито служить медбратом в одному зі структурних підрозділів ніжинського військкомату. Про те, що винуватець є військовим, ще кілька місяців тому моєму старшому синові розповів дізнавач у справі. Однак тепер, за словами адвоката, поліцейські достеменно не знають, числиться він у ЗСУ чи ні…
– Поліція вже шість місяців тягне зі слідством. Я їх постійно тормошу, запевняють: «Добре, прискоримося», а самі зволікають, — обурюється адвокат потерпілої Валерій Подолянко.
– Спершу чекали на судово медичну експертизу (причому її не так довго проводили, скільки призначали). Втім експертиза – то ще пiв біди. Її принаймні вже зробили, є висновки (попередньо вони підтвердили кваліфікацію легких тілесних ушкоджень. — Авт.). Тепер же поліція вже три тижні чекає на підтвердження з Ніжинського РТЦК та СП, чи дійсно водій, який побив Тамару Іванівну, є військовослужбовцем. Хоча все це робиться за один день.
Надсилається запит й отримується відповідь. Та й зробити це можна було ще навесні, а не зараз. Бо якщо підтвердиться, що він і справді військовий, то розслідування затягнеться ще більше. Адже доведеться замінити цивільного прокурора на військового.
За пів року, каже Тамара Іванівна, кривдник навіть не спромігся прийти і попросити вибачення. Тож про мирову і мова не йде.
— Його мають покарати законом. Іншого я не прошу. Бо сьогодні цей Сергій побив мене, а завтра ще когось. Не можна, щоб він відчув власну безкарність.
Ми спрямували офіційний запит до керівництва ГУНП в Чернігівській області з проханням повідомити, на якому етапі зараз перебуває слідство в цій справі і чому винуватцю й досі не було вручено підозру. Чекаємо на відповідь.
Джерело: газета “Гарт” від 31.07.2023, Юрій Нікітін, фото з газети “Вісник Ч”