У 20 років Сніжана створила в Ніжині студію гімнастики та сучасної хореографії “Силует” і стала її керівником. Тим самим ніжинка оточила себе любов’ю своїх юних вихованців і не просто дозволила собі сміливі плани, а й впевнено втілила їх в життя. Студія діє 7 місяців, (з 10 травня 2024 року), але за цей короткий період засяяла на творчому небосхилі яскравою зірочкою і принесла і діткам, і наставнику визнання і чимало нагород.
“Ще з садочка я займалася народними танцями, – згадує Сніжана.
– А у 3 класі відкрила для себе світ гімнастики, і він захопив мене з головою. Тіло дало мені знати, що ми зможемо, опануємо і будемо навчати інших.
Якийсь час я допомогала тренувати, а коли відчула в собі сили і бажання створити своє. почала над цим працювати. В цей час я вже навчалася в університеті Драгоманова на факультеті інформатики, і паралельно вступила на хореографію, де навчаюся ще по цей час. Тож хореографія – це моя друга вища освіта”.
Коли Сніжана відкрила власну студію, з нею були лише дві дитини. Однак колектив сформувався дуже швидко, при тому, що тренер ніде не рекламувала студію, діти знаходили її самі. Приходили на пробне заняття і залишалися. “Я завжди кажу, – зізнається Сніжана, – що основне – це бажання дитини. Ні я, ні батьки не можемо змусити її обрати тренера, займатися чи ні. Якщо це йде від серця, то буде результат, і перемоги, і емоції щастя від того, що робиш”.
Зараз у колективі – 33 дитини, їх поділено на 2 підгрупи. Наймолодшому вихованцю – 4 роки, найстаршому – 13. Тренування проходять тричі на тиждень, тривалістю півтори години – для старших і година – для молодших.
“Вивчаємо сучасну хореографію, але більш спрямовану на гімнастику, акробатику, і вже починаємо опановувати циркове мистецтво, вводимо елементи художньої гімнастики”, – говорить тренер.
Дітям цікаво, бо всі запропоновані вправи хореограф наочно демонструє їм сама: сісти на шпагат – та звичайно вмію!; ходити на руках – запросто, виконати стійку на голові – без проблем. “До речі. я часто стою на голові, – говорить Сніжана. – Так я відпочиваю і абстрагуюся від негативу”.
Сніжана не словами підтримує вихованців, вона з нами буквально: на кожному тренуванні показує ті чи інші вправи і виступає на сцені разом з дітьми. Постановку номеру, від найменших дрібниць, складає під стукіт коліс електрички, бо тільки коли їде з Ніжина до Києва на навчання в університет, має час. Отак і народжується композиція. Сценічні костюми – теж за дизайном Сніжани.
“Хто ти для дітей більше: старший суровий наставник, чи мудра подруга?”, – запитую.
-Подруга. У мене є правило: ніколи не підвищувати голос на дітей. Я розуміла: якщо почну на них кричати (а деякі хореографи собі таке дозволяють), то діти не будуть звертати увагу, коли я просто говоритиму. Тому спілкуюся рівним тоном, і мене завжди чують. Та і, якщо чесно, кричати на дитину – то неприпустимо… З ними треба спілкуватися, посміхатися, обнімати… Дитячі душі – таки чисті й вразливі. а ми, наставники, маємо сіяти в них тільки добро. А ще – в дітей треба вірити. Я в своїх безмежно вірю!”.
Юні танцюристи відчувають цю любов до себе і відповідають тренеру взаємністю. А ще – часто кажуть, що хочуть бути схожими на неї, копіюють одяг і зачіску, дослухаються до її слів і потім застосовують це в житті. Мабуть, це і є довіра, без якої не побудуєм жодні міцні стосунки…
У колективі є дівчинка, яка двічі на тиждень приїздить на заняття з Бахмачу, бо саме тут, у цій ніжинській студії та з цим тренером може розвивати свої здібності.
То ж про перемоги! За цей період, сім місяців з моменту народження студії, колектив відвідав 10 фестивалів – Київ, Черкаси, Вінниця, та побував влітку на відпочинку в сонячній Болгарії, де теж дарував глядачам яскраві виступи.
Перемоги: 30 – перших місць, 22 – других, і 11 – третіх.
“Хотілося, щоб у колективу був свій логотип, – розповідає хореограф, – я думала, яку ж зробити емблему? А вийшло так: ми поїхали на відпочинок до Болгарії і там фотографувалися на фоні моря. Я передивлялася світлини, і подумала, що ось цю можна взяти за основу логотипу.
Тут мені посприяли знання, отримані на факультеті інформатики: завдяки комп’ютерній програмі я перемалювала з того фото свій силует, обрала основний колір нашого колективу фіолетовий. І з цього зробила емблему”.
“Минулий рік для мене був дуже насиченим і я навіть перевиконала план, який ставила перед собою, – зізнається хореограф. – Далі маю теж масу ідей, так багато, що вже задумуюся, де взяти на них час. Однак я завжди щиро кажу батькам моїх вихованців: “Сподіваюся, всі мої ідеї втіляться у ваших дітях”. Вірю, так і буде.
При копіюванні або передруку тексту та використанні фото пряме посилання на джерело є обов’язковим, інакше це вважається порушенням авторського права і несе за собою відповідальність згідно чинного законодавства.
Залишайтеся в курсі новин Ніжина, району та України, підписуйтесь на нас в соцмережах:
і telegram.