З 2016 року в Україні законом закріплено таку сімейну форму влаштування дітей, як патронатна сім’я. Для нашої держави це стало абсолютно новим явищем.
Патронат над дитиною – це тимчасовий догляд, виховання та реабілітація дитини в сім’ї патронатного вихователя на період подолання дитиною, її батьками або іншими законними представниками складних життєвих обставин.
У Ніжині три патронатні сім’ї. В одну з них – родину Очковських – ми завітали разом з представником служби у справах дітей Ніжинської міської ради, де отримали неймовірні враження і купу позитивних емоцій. Дана служба на чолі з Наталею Борисівною Рацин тісно співпрацює з такими сім’ями, надає їм всіляку підтримку.
РІШЕННЯ ПРО ПАТРОНАТ РОДИНІ ДАЛОСЯ НЕЛЕГКО
На порозі нас зустріла привітна та усміхнена господиня Любов Михайлівна. Через кілька хвилин вона вже знайомила нас з наймолодшим членом родини – піврічним Назарчиком.
Чоловік Олександр Григорович працює на залізниці. Одружилися у 2011 році. Любов та Олександр рано осиротіли. Самі назбирали кошти на весілля. 16 березня – в день народження сина Владислава – влаштували весілля. Тепер відзначають цю дату як подвійне сімейне свято.
Взагалі-то у Любові Михайлівни та Олександра Григоровича двійко своїх дітей: Владислав – студент першого курсу Київського національного університету будівництва та архітектури, Ангеліна навчається в шостому класі Ніжинської гімназії №3.
Але подружжя Очковських вважає, що дітей у них троє, бо племінниця чоловіка Анастасія теж вважає їх батьками. Вони були її опікунами з 2009 року. В родині дитина з’явилася у восьмирічному віці, переживши особисту трагедію. Анастасія допомагала з молодшими братом і сестричкою, коли батьки відлучалися у справах.
Доросле життя дівчина розпочала півтора роки тому. Вона завжди перебуває з родиною на постійному зв’язку.
Коли Анастасії виповнилося 18 років, Любові Михайлівні та Олександру Григоровичу запропонували подумати про патронат. Це рішення подружжю далося нелегко. На відміну від дружини чоловік якийсь час вагався. Але згодом таки “дав добро”. Діти також підтримали це рішення.
Два місяці подружжя Очковських проходило курси патронатних вихователів у Чернігові.
“Дуже сподобалася атмосфера, яка панувала на навчанні – дружня і доброзичлива. Пари, які відвідували курси (до речі, оформити патронат можуть не тільки подружні пари, а й просто близькі родичі. Наприклад, дві сестри, мати з донькою або з сином) здружилися між собою. Ми і зараз інколи телефонуємо один одному, розпитуємо, як справи, радимося. Пізніше фахівці з Чернігова приїхали до нас і перевірили наші умови проживання”, – розповідає пані Любов, тримаючи на руках маленького Назарчика.
Починаючи з 2020 року, родина Очковських бере під патронат хлопчиків та дівчаток, які опинилися в складних життєвих умовах.
СКІЛЬКОМ ДІТКАМ ОЧКОВСЬКІ ТИМЧАСОВО ЗАМІНИЛИ БАТЬКІВ?
В одній з кімнат на стіні розміщено “сімейний альбом” – світлини вихованців родини Очковських. Альбом ніжно підписали “Наші зірочки”.
Першим був 11-річний Антон. Так сталося, що хлопчик двічі попадав у дану родину.
Серед вихованців: Кіра – 2 місяці від народження (жінка народила її в дорозі і залишила у дитячому відділенні Ніжинської міської лікарні; наразі дівчинку прилаштовано у гарну сім’ю), Сашко – 5 років (теж в родині), Настя – 2 тижні (пробула під патронатом півроку), Лєра – 2 місяці (саме з нею під час активних бойових дій у Ніжині пані Любов ховалася в укриття; то був надто важкий період), Вова – 2 тижні (перебував в патронатній родині більше року) і ось тепер – Назарчик, якому буквально вчора, в День Святого Миколая, виповнилося півроку; в родині малюк перебуває понад 2 місяці (на центральному фото – авт.).
За законом, дітки можуть перебувати в патронатній родині не більше пів року. Але в період воєнного стану – значно більше.
“Дитину краще передавати відразу з сім’ї в сім’ю. Тобто від нас – або під опіку, або на всиновлення. Тоді це легше сприймається дітками. Та і у нас не так болить душа. Приміром, Володя жив з нами рік, поки не знайшлася родина, яка забрала його під опіку з правом подальшого усиновлення. Хрестили ми його з отцем Михаїлом, настоятелем Покровської церкви. Тепер його батьки висилають нам фотографії хлопчика, щоб ми бачили, як він дорослішає. Радіємо за Володю разом з його сім’єю. Ми переживаємо за кожну дитинку, яку брали під патронат, бо віддали їй частинку свого серця”, – зазначає Любов Михайлівна.
“КОЛИ ДИТИНУ ВІДДАЄШ, ТО СЕРЦЕ КРАЄТЬСЯ”
Чи важко Очковським розлучатися з дітками, яких вони віддають після патронату? Не те слово!
“Розумом я осягаю, що патронат – це робота. Важка, виснажлива. Щоденна, щохвилинна. Без відпусток і вихідних, бо дитинка потребує постійної уваги. А от серцем збагнути не можу, адже я сама мама. Кожну розлуку переживаємо боляче. Донечка Ангеліна теж дуже сумує. Потім беремо себе в руки, гуртуємося і рухаємося далі. Бо, як виявилося, в нашій країні чимало діток, які потребують допомоги”, – підкреслює пані Любов.
Чи колись шкодувала жінка, що звалила на свої плечі такий важкий тягар? Каже, що ні. Раніше Любов Михайлівна кілька років виконувала обов’язки соцпрацівника в терцентрі. Було набагато важче, бо у кожного підопічного – свій характер, часом непростий. З дітками – інша історія. Тут видно результат твоєї кропіткої праці.
Якби дозволяли умови, то Очковські брали б відразу двох і більше діточок, щоб не розділяти братиків і сестричок. Зараз родині належить половина будинку, яка залишилася у спадок від батьків чоловіка. Наскільки можливо, житло відремонтували, зробили для діток належні умови. У будинку тепло та комфортно.
МАЛЕНЬКЕ ДИВО – НАЗАРЧИК
Під час спілкування маленький Назарчик поводився дуже чемно: тихенько сидів у патронатної мами на руках, уважно стежив за нашими рухами і час від часу усміхався. Таке собі маленьке диво!
А потім пані Любов дозволила журналісту потримати дитину на руках. Боже, наскільки цей хлопчик гарнюній! Такий ласкавий, позитивний. Залюбки йде на руки до інших, але патронатну маму з виду не випускає. Жваво реагує на музику, іграшки. Так хотілося пригорнути малечу до себе і нікуди не відпускати! В голові – тільки одне: ну як могла зрадити немовля рідна мама?!
Низький уклін родині Очковських та іншим патронатним сім’ям! Ці неймовірні люди щодня наполегливо та самовіддано працюють на своєму фронті: віддають покинутим діткам свої тепло та ласку, роблять все задля того, щоб продовжити малечі щасливе дитинство.
P. S. Якщо у когось виникло бажання стати патронатною родиною, звертайтесь до служби у справах дітей Ніжинської міської ради.
Автор: журналіст Nizhyn Post Вероніка Грицова
Фото автора і з сімейного альбому родини Очковських