В останню неділю жовтня професійне свято відзначають всі, хто має водійське посвідчення. Це люди різної статі, різних вікових категорій, які кермують різними видами транспорту – як службового, так і власного. Можна мати зовсім іншу професію, а в душі усе рівно залишатися автомобілістом…
Олександр Миколайович Власенко більше 10 років працює на комунальному підприємстві “Служба Єдиного Замовника”. Наразі обіймає посаду майстра транспортно-енергетичної дільниці та контролю за обслуговуванням ліфтів. Так-так, вам не почулося. Але, крім “ліфтів”, в цій посаді приховане слово, пов’язане з транспортом.
Справа у тому, що за сумісництвом Олександр Миколайович – механік. А в душі, як ви вже здогадалися… Ну, звісно ж, водій!
Він без проблем заміняє машиніста-екскаваторника, якщо той перебуває на лікарняному або у відпустці. У разі потреби сідає за кермо службової “Газелі”, легкових автівок. На запитання журналіста, чи зміг би працювати на КамАЗі, каже, що так. І на фурі зміг би. А от на автовишці – ні. Там треба повчитися.
До слова, машини в автопарку КП “СЄЗ” механік О. Власенко з колегами ремонтують власноруч. Спочатку з’ясовують причини несправності, потім шукають запчастини, які самі ж і переставляють. А ви кажете, “ліфти”!
Олександр Миколайович родом з Ніжина. Закінчив Ніжинський агротехнічний коледж, де отримав посвідчення водія.
В армію призвали в 1994 році. Здогадайтеся, ким? Звісно, водієм. Демобілізувався через два роки і працевлаштувався на залізницю машиністом-екскаваторником. Потім (так сталося!) 10 років був старшим електриком в універмазі “Прогрес”. Але водійські навички не забував: у разі потреби сідав за кермо службового автотранспорту – легкового автомобіля, вантажівки, екскаватора.
Коли настали скрутні часи, герой нашої оповіді разом з колегами опинився в Центрі зайнятості. Згодом отримав пропозицію перейти на роботу до КП “СЄЗ”. Починав з електромонтера. “Доріс” до майстра енергетики.
Кілька місяців в 2022 році Олександр Власенко виконував обов’язки директора підприємства. Саме на цей час припав початок повномасштабного вторгнення росіян. Працівники КП “СЄЗ” надавали допомогу на прохання місцевої влади Ніжина. За потреби виходили і вночі.
Пізніше ліквідовували наслідки ворожого обстрілу в Ніжині. Зокрема, на вул. Станіслава Прощенка з паркану витягали хвіст ракети, на вул. Геологів перекривали дах двоповерхівки, тимчасово затуляли вікна.
Це моменти, пов’язані з нинішньою роботою. А раніше була інша, коли Олександр Миколайович працював на власній автівці. На своєму мікроавтобусі він об’їздив чи не пів-України: був у Харкові, Одесі, Житомирі, Києві, поколесив Закарпаттям.
Був неодноразовим свідком аварій на дорозі. Осторонь не стояв – намагався бути корисним. Особливо в пам’яті закарбувася випадок, що трапився десь 15 років тому на Київській трасі, неподалік с. Вертіївка. Тоді легковий автомобіль, в якому їхала ціла сім’я, врізався у трактор, що перевозив дрова. На щастя, всі залишилися живі, постраждала тільки дитина. Водії, які їхали повз, перші кинулися на допомогу…
Нині у Олександра Миколайовича вже інша “ластівка”, якій він приділяє чимало уваги. Дорога, машина, кермо – жити без цих речей не може жоден шофер.
З прийдешнім святом вас, шановні автомобілісти! Ні цвяха ні жезла!
Автор: журналіст Nizhyn Post Вероніка Грицова
Фото надано О. Власенком
