Про те, що при філіалі-бібліотеці №2 Ніжинської міської ЦБС працює волонтерський осередок, де користувачки об’єдналися з бібліотекарями і в’яжуть теплі речі для захисників, ми вже розповідали. Днями ми дізналися, що у Ніжинській центральній міській бібліотеці розгорнуто аналогічний осередок. Звісно, ми не змогли пройти повз, не дізнавшись подробиці.
Дівчата жартома називають себе “шкарпетним батальйоном”. До нього входять: Світлана Борщ, Тамара Колотило, Тетяна Єременко, Наталія Пономаренко, Оксана Креул, Любов Гусєва, Наталія Старінко. Працюють жінки під чуйним керівництвом директорки Ніжинської міської ЦБС Олени Єкименко.
“Дівчата не афішували, що вони цим займаються. Все з’ясувалося, коли одного разу Світлана Борщ принесла на роботу великий пакунок зі шкарпетками, щоб передати до Покровської церкви”, – зазначає Олена Євгеніївна.
Світлана Борщ допомагає хлопцям з початку повномасштабної війни. Багато років в’язала речі для рідних. А коли Покровська церква виставила пост про те, що воїни потребують теплі речі, віднесла кілька пар – скільки було на той час.
“Моя подруга та однокурсниця служить в ЗСУ. Зараз перебуває в одній з “гарячих точок”. Якось вона сказала: “Якої б якості не були магазинні шкарпетки, в’язані вони не замінять – ці набагато тепліші. Та й зроблені з любов’ю. Коли їх вдягаєш, відчуваєш, ніби частинка рідної домівки – з тобою”.
За два роки пані Світлана передала для воїнів приблизно 200 пар шкарпеток. Тамара Колотило – трішки менше. До 40 пар за сезон. А сезон – це всі пори року, крім літа. Бо, по-перше, влітку немає великого попиту на теплі речі, по-друге, у господинь купа роботи на власних обійстях. Шкарпетки передають до Покровської та Всіхсвятської церков.
Тамара Колотило “дружить зі спицями” ще зі школи. Пізніше почала в’язати для близьких людей светри, шкарпетки, шарфи. Тоді ще в магазинах не можна було купити речі високої якості. Для воїнів в’яже з того часу, як дізналася, що є потреба. Розпочинала, як і переважна більшість колег, з адаптивних шкарпеток – тих, які потрібні у шпиталях пораненим. Вони відрізняються за розмірами від звичайних і мають ґудзики для зручності, тому забирають удвічі більше часу.
“Вдома, якщо є вільна хвлинка, тут же хапаюся за спиці. Можу в’язати і без світла – руки самі пам’ятають, що треба робити”, – зауважує пані Тамара.
“В’язання і нерви заспокоює, і дає відчуття, що робиш корисну справу”, – додає Олена Єкименко.
Розмовляючи з журналістом, жінки не гаяли часу – так би мовити, поєднали корисне з приємним.
Майстрині в’яжуть в основному вдома. Інколи можуть зайнятися улюбленою та потрібною справою під час обідньої перерви. Особливо цей варіант практикується взимку.
Той, хто не в’яже, розпускає речі на нитки. Зазвичай речі купують за власний кошт в секонд-хенді. Приміром, з чоловічого светра великого розміру може вийти три-чотири пари шкарпеток. Але справа у тому, що не кожна річ підходить на нитки. Є багато нюансів.
В основному жінки в’яжуть шкарпетки великих – чоловічих – розмірів. Але на всяк випадок до набору прикладають і кілька пар поменше – для захисниць. Майстрині стараються додавати до темних кольорів яскраві смужки. Захисникам – для настрою.
Крім шкарпеток, пані Тамара сплела кілька круглих килимків. Також бібліотекарі передавали через волонтерів воїнам ковдри, консервацію.
До “шкарпетного батальйону” поступово долучаються й користувачі. Бібліотекарі постачають їм нитки, а вони приносять вже готові речі.
Днями жіночка передала 20 пар в’язаних шкарпеток. Їх віднесуть до церкви, і за першої же нагоди теплі речі поїдуть до хлопців на передову.
“Чим можемо, тим і допомагаємо. Кожну з нас гріє думка, що ми робимо свій скромний внесок у Перемогу”, – підсумовує директорка Ніжинської ЦБС Олена Єкименко.
Дякуємо вам, шановні бібліотекарі, за тепло, яке ви даруєте нашим захисникам!
Автор: журналіст Nizhyn Post Валентина Савчук
Фото автора
