25 лютого – День української жінки.
Це не просто дата. Це нагадування про красу, щирість і, водночас, силу, мужність і незламність українок.
Які вони, наші україночки, очима чоловіків?
Олександр Ревтюх, незламний захисник, ветеран ЗСУ:
“Українська жінка така:
У – універсальна. Має риси характеру, що відповідають за багатогранність, може пристосуватися до будь-яких життєвих обставин.
К – капризна (примхлива). Маючи таку вроду та нелегке життя сучасної українки, таким чином балансує та наповнює своє життя та життя другої половинки приємними моментами.
Р – рішуча. Йде в перукарню, здавалося б, змінити зачіску, але ні, вона туди йде, щоб змінити стиль життя. Був в різних країнах і за океаном, але чомусь ця якість тільки в Українок)
А – Афродита. Тільки з Українкою я мав честь по справжньому кохати та бути коханим.
Ї – їжачиха. Запустіть їжака в хату, він буде бігати, сопіти, не підпустить до себе, але якщо дати щось смачненьке, Ви й не помітите як всі голки щезнуть, а Ваші непорозуміння стануть чимось забутим.
Н – натхнення. Дивлячись на фільми Голлівуду, я розумію, що там топ моделі, яких підбирають один до тисячі, а в Україні – це дівчата, які ходять по твоїй вулиці, в твоєму рідному місті
К – координаторка. Вміє та знає, кому і куди. Мається на увазі, може відстояти свої кордони і якщо потрібно, відправить Вас в напрямку російського корабля.
А – амбітна. Та, що ніколи не зможе приховати любов до чоловіка, це свідчить лише про те, що зерно кохання лежить в кожній жінці, просто його треба поливати, возити до моря і чим частіше, тим краще
“.
Олександр Кодола, міський голова м. Ніжина:
“Справжня українка — відповідальна, смілива, відчайдушна.
Сьогодні Українські жінки стоять пліч-о-пліч з чоловіками, приймають важливі рішення нарівні з ними. Наша українська жінка сьогодні відповідає не тільки за сім’ю, але і за стабільність країни під час війни. Водночас українські жінки не приховують своїх переживань та страхів, відверто говорять про власні хвилювання — за сім’ю, побратимів, майбутнє. Це робить образ українки людяним, справжнім, чесним.
Українські жінки викликають повагу і захоплення в усьому світі. Вони стали прикладом витривалості та відповідальності, яку проявляють не лише у боротьбі з ворогом, а й у звичайному житті в тилу. Наші жінки – найкращі!”.
Сергій Никонець, директор гімназії №10 м. Ніжина:
“Працюючи у практично жіночому колективі, можу сказати, що наші жінки всі різні та неперевершені. Але, якщо говорити про риси української жінки, то, на мою думку, це насамперед вірність, доброзичливість, рішучість, працьовитість.
Зважаючи на велику кількість жінок-волонтерів у нашій країні під час війни, можна сказати і про самопожертву. Ми, чоловіки, поряд із такими жінками завжди відчуваємо себе впевненими, вмотивованими до нових звершень і випробувань”.
Роман Железко, історик, краєзнавець, екскурсовод:
“Українкам притаманні унікальні, інколи не зовсім характерні жінкам, риси. Причинами цього є й традиції, й виховання, й непростий багато столітній шлях боротьби українців за свою волю, що моделював своєрідну модель поведінки.
До таких виняткових рис я б відніс сміливість, відповідальність, рішучість, що не раз проявляли і проявляють українки, коли опиняються в складних життєвих обставинах. Сучасна війна проти російських загарбників ще раз це підтверджує.
Українки- всі козачки, не лише коли її батько козак, а й за духом. Також, українки кмітливі та винахідливі. Скільки різновидів культурної, матеріальної і духовної спадщини ми маємо! Спадщини, створеної винахідливими українками, які не можуть всидіти без діла. Українка – це поєднання розуму й вроди. Я мав щастя зустрічати таких жінок у своєму житті й вважаю, що завдяки таким українкам досі існує Україна”.
Анатолій Пахомов, лікар хірург-стоматолог Ніжинської поліклініки:
“На мою думку, українській жінці, притаманно поєднувати ролі дружини, матері, професіонала (що стосується професії, чи діяльності, якою вона займається), при цьому залишатися енергійною, сильною, жіночною та підкреслювати свою витонченість.
Якщо брати когось, як приклад, то це Ліна Костенко, Лариса Косач.
Символічною постаттю втіленням української жінки для мене, є така історична постать, як княгиня Ольга”.
Олександр Дворський, ніжинець:
“Я вважаю, що жінці-українці притаманні такі риси: ніжність – вона лагідна, турботлива та емоційно тепла;
мудрість – здатна підтримати, порадити та знайти вихід із складної ситуації;
грація – має природну елегантність та вишуканість у поведінці;
загадковість – іноді її думки та почуття здаються незбагненними, що робить її ще більш привабливою;
вірність – цінує відданість у стосунках і підтримує близьких;
емоційність – висловлює свої почуття яскраво та щиро;
господарність – вміє створювати затишок і дбати про комфорт.
Костянтин Смалій, волонтер, депутат Ніжинської міської ради:
“Я переконаний: краще жінки, ніж українка, в цьому світі немає. Сама історія доводить це постійно. Українка – це поєднання добра, щирості, любові, і, в той же час, сили, міцності та відваги. А ще, одна із основних її якостей – це людяність. Знаю багато життєвих історій, з реалій сьогодення, коли ось ця людяність проявлялася на повну силу і вражала до глибини душі. Один із таких прикладів: жінка з родиною (з двома дітками), рятуючись від обстрілів, виїжджала з Покровська… І забрала з собою ще десять сусідніх собак і чотирьох котів. Ось так, крім того, що вона думала про свою сім’ю, її серце було не на місці й від думки про тваринок, які не мають можливості якось захистити себе і зберегти свої життя.
Тому для мене українська жінка – краща в світі. Може, ще й тому що це – наше, рідне? І поєднання таких рис – це щось неймовірне! Знайти матерів з такою всеперемагаючою любов’ю до своїх дітей, чоловіків, до навколишнього світу можна тільки в українки!”.
Олександр Максимець, ніжинець, активіст, воїн ЗСУ:
“Події останніх трьох років прискорили життя в сім разів та зробили фарби яскравішими. Умовно можна характеризувати три психотипи поведінки жінок, поділити на декілька груп, опираючись на те, що я побачив після початку війни, а війна, як відомо, всі відчуття підсилює в десятки разів. Тому жінок я поділив на три види:
“стрекоза”- кажу рос, українською – “бабка”. До цієї групи належать жінки, які, як тільки відкрилися кордони, ломонулися в інший світ: Монако, Париж, Іспанія, Германія, Венеція… Потрапили на допомогу біженцям, вибачте, розфуфирені гребуться в дорогих бутіках, нахапують всього і біжать кудись далі. І – нуль послідовності. Це – дескредитація української жінки як нації в цілому.
Інша група – вимушені мігрантки, які поїхали від війни. Вони раціонально підійшли до цього, почали вивчати, або удосконалювати англійську мову, чи польську, оглянули культуру іншої країни, показали, що вона їм цікава і вони її приймають, поважають країну, в яку приїхали, і при цьому вони зберігали українську ідентичність, цілісність. Такі жінки долучаються до суспільно-корисних дій, до акцій підтримки України і на весь світ розповідають правду, відкривать очі європейцям на війну.
І третя група – берегиня роду. Це ті жінки, які залишилися тут. Взяли на себе повну відповідальність. Їхні чоловіки або пішли на війну, або ж – ухилянти з підвалів. Грубо кажучи, повернулося 17- середина 18 ст., коли козак їхав на війну а все господарство лягало на плечі жінки. Ці жінки навчилися працювати електропилками, викрутками, лагодити сантехніку, на СТО заганяти машину… Разом з тим, вони зберігають енергетику роду, країни, тримають дім у чистоті, там тепло, комфортно і туди хочеться повертатися.
Українки довели, що вони – велика сила. Їм – терпіння. А нам, чоловікам, треба їх любити, цінувати і балувати”.
Залишайтеся в курсі новин Ніжина, району та України, підписуйтесь на нас в соцмережах: facebook і telegram.