Історія багатьох населених пунктів Чернігівщини налічує не одне століття. Ба більше, навіть є міста та селища у нашій області з понад 1000-літньою історією. Це Чернігів, Любеч, Новгород – Сіверський. Є ще 14 населених пунктів області, які мають статус історичних міст України. У деяких з них є точні дані про заснування та пояснення походження назви, проте у багатьох історія їх появи, як і назви, «ховається» у глибині віків та збереглась у легендах, якими «оповиті» ці міста та містечка. «Чернігівщина туристична» пропонує добірку легенд, можливо, вже багатьом і відомих, а можливо хтось для себе знайде нову цікаву оповідку про своє рідне чи улюблене місто чи селище на Чернігівщині.
Почнемо, звичайно, з Чернігова, одного з найстаріших міст Східної Європи, якому за офіційними даними вже понад 1300 років. Така потужна історія міста, звісно, оповита безліччю легенд. Не виключення – і сама назва міста. За однією з легенд Чернігів завдячує своєю назвою темним, дрімучим, «чорним» лісам, які з усіх боків оточували місто. Друга легенда говорить, що назва міста пов’язується з ім’ям дочки князя Чорного, яка викинулася з вікна княжого терему, щоб уникнути наруги з боку ворогів, які стояли облогою навколо міста. Інші легенди переповідають про існування, начебто, і самого князя Чорного, і давньоруського племені з однокорінною назвою, і про тварин під назвою «серна», яких тоді було дуже багато і від їх назви, начебто, спочатку місто називалось Сернігів, а потім стало називатися Черніговом та ін. Проте чому це місто має саме таку назву й досі достеменно невідомо.
Літописний Новгород-Сіверський – одне із найпівнічніших міст України. Тут з назвою все більш-менш зрозуміло. Назва міста дійшла до нас у первісному вигляді і походить, скоріш за все, від укріплення Новий Городок, що виникло на старому городищі сіверян. Проте як багатовікове місто, зберігає шалену кількість легенд та оповідок і про довжелезні підземні ходи, і про легендарних князя Ігоря та Ярославну, і про Лжедмитрія І, і ще сила-силенна переказів з історії цього давньоруського міста.
Любеч також понад 1000-річний «аксакал». Основні версії назви міста наступні. За однією з легенд був князь Люб, і Любеч — місто, де він князював. За іншою – великі князі Аскольд і Дір, проходячи по Дніпру, довго насолоджувались місцевим краєвидом, зупинилися тут і назвали місце «Любезне».
Седнів (колишня назва – Сновськ) – один з найдавніших населених пунктів Чернігово-Сіверщини. Тут із назвою не все так однозначно. Нині на Чернігівщині є місто Сновськ, проте це зовсім інше місто. За сучасними даними поселення отримало назву Седнів ще у VII ст. від данських колонізаторів. Прототипом назви може бути данське поселення Seden. За іншою версією назва містечка походить від татарського «сидні», що в перекладі означало «злі, хоробрі». Звідси — Седнів, адже орди татар не змогли взяти це місто-фортецю. Після завоювання сучасних чернігівських земель Рюриковичами містечко отримало назву Сновськ. Під цією назвою згадується вперше у літописі у 1068 р. Хоча назва може походити й від назви річки Снов (на її берегах гарно спалось – річка снов (сновидінь).
Остер вперше згадується в літописі під 1098 р. як місто «на Въстри» («Град на Вострі»). Засновано Великим князем Київським Володимиром Мономахом під назвою Городець. Пізніше місто перейшло до його сина — князя Юрія, тому також його ще називали Юріїв град.
Трохи «молодші» Прилуки: понад 900 років. Існує три основні версії щодо походження назви міста: перша – від розташування його – при луках; друга – від вигину ріки, схожого на лук, який вона робить біля міста – при луці; за третьою – коли ріка була судноплавною, в цьому місці кораблі прилучалися.
Ще «молодший» на століття Ніжин, якому понад 800 років. Вважається, що перша назва Ніжина була Нежатин – від давньословянського чоловічого імені «Нежата» чи не зжатої ниви із обсипаним зерном, бо чоловіки пішли на війну із загарбниками і поля залишились неприбраними. Є ще версія, що назва «Ніжин» походить від антропоніма «ніга» або «нега», який означає зволоженість, адже Ніжин стоїть на болотах. За іншою версією назва міста походить від Ніжин-озера, що розташоване у околицях сучасного Ніжина. Тобто біля озера було поселення «город у Нежин-озера», яке згодом трансформувалося у «Неж-город», а пізніше і у Ніжин.
Приблизно такий же за віком і Короп. Збереглися декілька билин, що пов’язують назву містечка з рибою коропом. Археологічні знахідки свідчать, що Короп — місто дотатарське, яке раніше, скоріш за все, називалось Хоробор.
Селище Срібне також із когорти тих, кому за 800! Існує кілька версій походження топоніму «Срібне»: від металевого покриття церкви чи будинку пана (срібний блиск), чи від Срібних воріт, що, начебто, стояли при в’їзді у населений пункт. Існує й оповідка, що назву поселенню дав князь Ігор Святославович, коли проїжджаючи повз поселення, вигукнув: «Що за Срібне містечко», адже дахи будинків виблискували на сонці після дощу. Також може й бути гідротопонім – від назви річки Сріблянка. Ще є версія, що на схилах пагорбів, де в основному були помешкання людей, росли, переважно, сріблясті берези.
Сосниці понад 700 років. Свою назву селище отримало завдяки великим сосновим лісам, які спрадавна його оточували.
Далі йде «молодь».
Перші відомості про Ічню з’являються у XIV ст. Є свідчення про те, що ще у дотатарські часи тут існувало невелике поселення, що мало назву Яськове, яке знищили монголо-татарські загарбники. Татарське найменування річки «Ічень», що значить «водопій», вказує на те, що тут була зручна стоянка татар, прикрита лісом і з гарним водопоєм для худоби. Місто одержало назву від назви річки Ічень.
Місто Борзна офіційно засноване у XVI ст. Щодо походження назви міста – є декілька версій. Найпопулярніша – назва походить від назв річок Борзна та Борзенка, що означає – швидка. Інші пояснюють походження назви від слів «борозна», «борона» або «борть».
Козелець відомий з XVII ст. як укріплене місто, що входило до складу Речі Посполитої. Хоча поселення під назвою Козельськ на цьому місті відоме ще з дотатарських часів. Відповідно до літописів це поселення було повністю знищене за спротив військам Батия. Назва, очевидно, походить від улюбленого корму домашніх тварин — польових квітів козелець.
Батурину понад 300 років. Щодо походження назви міста, то тут також версія не єдина. За однією з них назва походить від руського діалектного слова батура — башта, вежа або від тюркського імені Батур (Патур, Петер, Петро або за іншою версією Батир — богатир), серед носіїв якого є відомі князі-мурзи часів Золотої Орди.
Це тільки невелика частина історій, присвячених населеним пунктам Чернігівщини, які мають офіційний статус історичних міст. Проте в нашій області старовинних міст, містечок та селищ з цікавою історією та місцевими легендами значно більше.
Джерело: мережа Інтернет
Фото з мережі
За матеріалами Чернігівщина туристична запрошує
Залишайтеся в курсі новин Ніжина, району та України, підписуйтесь на нас в соцмережах:
і telegram.