Зима та морози – це справжнє випробування для безпритульних тварин. Чудово, що є люди, які стають для чотирилапих справжніми “янголами-охоронцями”, допомагають їм вижити, надають прихисток, підшукують нових власників.
Щосуботи і щонеділі біля Ніжинського ринку можна зустріти людину з великим і чуйним серцем Ірину Павлову. Вона роздає пухнастиків у добрі руки.
Минулими вихідними зоозахисниця прилаштувала майже з десяток цуценят, яких привезли з фронту військові. Ті, кого поки не забрали, тимчасово повернулися назад, до “вольєрів” – саме так умовно називається територія на вул. Космонавтів, де наразі знайшли прихисток пів сотні песиків і десяток котів. Але є всі шанси, що тих малюків, які залишилися, теж заберуть, бо ніжинці – чуйні, жалісливі, добрі люди.
Кілька днів тому журналіст Nizhyn Post навідалася у тимчасовий притулок тварин на вул. Космонавтів, куди її люб’язно запросила Ірина Олександрівна.
Пані Ірина провела невелику екскурсію “вольєрами”. Надворі дуже холодно, а тут у кожного песика – своя утеплена будка, миска з їжею та водою.
Зоозахисниця запросила поспілкуватися у невеликому приміщенні, яке являє собою “реабілітаційне відділення” для безпритульних “хвостиків”. Тут працюють два обігрівачі.
У кожного пухнастика – свій теплий куточок. Хай це не зовсім собачий рай на Землі, але умови максимально до нього наближені. Особливо, якщо враховувати трепетне ставлення зоозахисників до тварин, яких зрадили колишні власники. Одні люди викинули, немов непотріб, інші – рятують, намагаються зробити все можливе, щоб тварини знову почали довіряти людям. То хіба ж вони не “янголи-охоронці”?!
“Я тут щодня. За тваринами треба прибрати, нагодувати. Зранку варю вдома кашу і мчуся на “вольєри”, а тут вже куховарю на вечір. Годуємо тварин двічі на день. Купуємо кістковий фарш, балуємо їх кісточками. Сухий корм або купуємо самі, або передають небайдужі люди. Щира подяка кожному, хто допомагає. Самі б ми не впоралися. Окрема вдячність – нашим постійним помічникам Євгену Оліфіренку, Світлані Насібовій, Олександру Чеплієвському, Володимиру Фещуку, Андрію Мушегяну, учням та вчителям ніжинських шкіл“, – зазначає пані Ірина.
Під час нашого спілкування одна з собачок просить і просить, щоб її погладили. Хоче ласки. У тварини перемотані задні лапи, вона не ходить, тільки повзає. Але гасає по підлозі так, що не можна сфотографувати.
“Це наша Кулічка, Куля. У неї у хребті куля – звідси і кличка. Пів року тому я підібрала перелякане цуценя на залізничному вокзалі. Ветлікар у Козельці виявив на рентгенівських знімках справжню кулю. Бог зна, де собака її “схопила”. Може, від колишнього власника, а, може… Як би там не було, але діставати кулю ветлікар не рекомендує, адже можна пошкодити внутрішні органи, і тоді собака пропаде. А так бачите, яка вона позитивна, грайлива! Ми кличемо її “Берегинею “вольєрів”, – пояснює зоозахисниця.
Пані Ірина з любов’ю розповідає про тваринок, які зараз перебувають на “реабілітації”.
Одна з них, новенька, поки сидить у клітці – звикає до нового життя. Зоозахисники знайшли її на території заводу “Сільмаш” пару тижнів тому. Собака ще дикувата, сторониться людей. Коли трохи звикне, складе компанію іншим знайдам.
У цьому ж приміщенні є відділення для котів. Тут свій – котячий – рай. Зоозахисники створили для них гарні умови. Пухнастикам бракує лише справжніх родин, бо у волонтерів рук на всіх “підопічних” просто не вистачає.
Всі чотирилапі чудово мирять між собою. Новенькі обживаються дуже швидко.
Тимчасово у притулок не беруть кошенят і цуценят, бо нещодавно одна з власниць передала хвору тваринку, яка мала інфекцію. Дорослі пухнастики легше переносять хворобу. Тим паче, їх вакцинують.
Як виникла ідея створити у Ніжині тимчасовий притулок для покинутих песиків і котів?
“Коли влітку минулого року затопило Херсонщину, ми з Ксюшею (Ірина Павлова працює в команді з іншою ніжинською зооволонтеркою Оксаною Кріль – авт.) всю ніч думали, як і чим можемо допомогти. Вирішили: нам потрібна територія! Об’їздили все місто у пошуках. Дивом знайшли цю автостоянку на вул. Космонавтів. Зібрали небайдужих людей, які допомогли збудувати вольєри. Дуже дякуємо власнику даної ділянки, що надав її нам в оренду. Вона має зручне розташування: незважаючи на те, що вона знаходиться у межах міста, ми нікому не заважаємо”, – пояснює пані Ірина.
З волонтером з Прилук Оксана Кріль поїхала за тваринами на Херсонщину. У Ніжині їх розібрали за тиждень, приблизно тисячу “хвостиків”. Люди йшли у тимчасовий прихисток тварин один за одним. Чотирилапих до Ніжина привозили тричі.
Наразі майже всіх херсонських пухнастиків влаштували у родини. Відтоді зоозахисники почали збирати безпритульних песиків і котів по місту. Коли зрозуміли, що їх забагато, прийняли рішення роздавати на ринку. Раніше, поки не було “вольєрів”, шукали нових власників для тваринок через Інтернет, також спрацьовувало “сарафанне радіо”, давали оголошення в газеті.
Останнім часом у місті суттєво зменшилася кількість покинутих тварин (на жаль, кричущі випадки на Ніжинщині все ж трапляються; позавчора у Крутах зооволонтери вилучили у горе-власниці напівзамордованого собаку; поліція притягнула жінку до адміністративної відповідальності). Мабуть, через те, що у власників з’явилась можливість віддавати їх зооволонтерам.
На стерилізацію собак міська рада кошти виділяє, на котів – ні. З котами – катастрофа, каже пані Ірина. З її слів, ніколи ще у Ніжині не народжувалося стільки кошенят і цуценят напередодні зими. Можливо, на це вплинула тепла погода, що передувала морозам…
Тваринам Ірина допомагала завжди. В мікрорайоні Гуньки, де вона мешкає, завжди було кого рятувати: люди часто викидали в лісі собак та котів, які “відслужили свою службу”. Сусідка Валентина Кресан, батьки Ірини Людмила та Олександр Кустови підтримували чим могли. На батьківському подвір’ї і зараз чути заливчастий гавкіт і ніжне муркотіння. На приватному обійсті вистачає місця і власникам, і “хвостикам”, яких підібрали пенсіонери.
У чотирикімнатній квартирі разом з Іриною Павловою та її чоловіком Віктором чудово співіснують три собаки та п’ять котів. У кожного пухнастика – своя історія. Приміром, безпритульного Біма зоозахисники підібрали в районі міськлікарні.
Дворнягу Ладу збив автомобіль біля механічного заводу. Зооволонтери тричі возили собаку в Козелець до ветлікаря. Щоб вона могла ходити, їй вставили спиці. Спочатку Ірина намагалася знайти Ладі нових власників. Але згодом вони з чоловіком вирішили залишити собаку собі. Вона старенька і багато настраждалася, тому точно заслуговує на опіку порядних людей.
“Ми живемо на першому поверсі. З усіх боків стоять будочки, в яких живуть кішки, цуценята. Коли люди почали зносити тваринок нам під балкон, я спробувала роздавати їх на ринку. Тому, коли привезли “хвостиків” з Херсонщини, я подумала: “А чому б і ні? Чому б не спробувати знову?!” – наголошує Ірина Олександрівна.
Давно хотілося запитати в пані Ірини, хто вона за освітою. Виявляєтся, жінка закінчила Харківський фінансово-економічний інститут. Обидвоє з чоловіком – підприємці. Пів дня жінка возиться з чотирилапими на “вольєрах”, а потім мчить на роботу допомагати чоловіку. Увечері пані Ірина стає до плити – готувати на всю велику родину…
Не можемо не запитати: як чоловік сприймає постійну присутність тварин в подружньому житті?
“Інколи буркотить, але допомагати не відмовляється. Я ж його попередила перед тим, як виходити заміж, що дуже люблю тварин. Які тепер можуть бути претензії? – посміхається жінка. – І ось вже 10 років він мене терпить”…
Щодня ніжинські зоозахисники публікують пости у соцмережах: розповідають про життя влаштованих “хвостиків”, розшукують власників загублених песиків або котиків, пропонують новим власникам забрати чотирилапе “диво” у свою родину.
А ще – без перестанку закликають людей всіляко підтримувати пухнастиків у морози, адже без сторонньої підтримки їм дуже і дуже важко. Самі зоозахисники часто роблять надможливе, щоб врятувати кожне життя. Підтримати безпритульних тварин може кожний охочий. Ніжинські зоозахисники раді будь-якій допомозі.
Сьогодні зранку Ірина Олександрівна поділилася з нами приємною новиною – вона стала керівником громадської організації “Щаслива тварина”, яка отримала офіційний статус.
В Міжнародний день “Дякую” давайте щиро подякуємо надзвичайній команді ніжинських зооволонтерів за їхні чуйні та добрі серця!
Автор: журналіст Nizhyn Post Валентина Савчук
Фото автора та з архіву І. Павлової