Нещодавно ми розповіли про клуб скандинавської ходьби у Ніжині, який діє в рамках соціального проєкту “Активні парки – Локації здорової України”. Одним з його активних учасників стала пенсіонерка Лідія Миколаївна Богдановська.
На початку серпня пані Лідія разом з іншими учасниками клубу взяла участь у забігу “Активних парків”, де здобула свою першу спортивну нагороду, чим дуже пишається. Але в житті цієї жінки є ще одна “родзинка” – багато років вона з родиною проживає у будинку, де свого часу жив маленький Марк Бернес, який згодом стане видатним кіноактором, композитором і співаком.
ПРО ШКОЛУ ВИЖИВАННЯ
Життя пані Лідію не балувало. Як каже, вона пройшла потужну школу виживання. Але жінка намагалася не падати духом, багато працювала і – попри все – шукала якомога більше позитивних моментів.
Зараз, перебуваючи на пенсії, вона також не може всидіти на місці. Радіє кожній квіточці, пташці, сонечку. Почала помічати те, на що раніше не звертала уваги.
Родом пані Лідія з Новгород-Сіверщини. За освітою – бібліотечний працівник. Закінчила Ніжинське культпросвітучилище. Але життя неодноразово змушувало змінювати фах.
13 років Л. Богдановська була техпрацівницею в Ніжинській школі №11. Згадує тільки приємне: до неї, як і до колег, у навчальному закладі ставилися з великою повагою, відзначали подяками.
Потім Лідія Миколаївна 8 років працювала в одному з київських “Макдональдсів”. Не цуралася ніякої роботи: смажила картоплю, мила посуд, терла підлогу. Згодом працьовиту землячку забрали до себе в бригаду ніжинські дівчата.
У пані Лідії встановилися гарні відносини не тільки з колективом, а й із заступником директора, якого жінки між собою називали “Ванєчкою”. Він хоч і молодий, але дуже чуйний: завжди питав, як справи, підбадьорював, сипав компліментами. Робота була у задоволення, хоч інколи працівниці буквально падали з ніг.
Кожну вільну хвилинку пані Лідія проводила з користю. Разом з дівчатами обійшли мало чи не весь Київ: відвідали визначні місця, парки, покуштували смаколиків у різних кафе.
Коли жінка захворіла, на роботі видали путівку. Поїхала до Ялти. “Я хоч світ побачила”, – зауважує пані Лідія.
Якось, прогулюючись Ялтою, почула до болі знайомі мелодії. Підійшла. Виявилося, це був той самий музикант, який кілька днів тому грав біля вокзалу у Києві. Пані Лідія обожнювала твори в його виконанні. Особливо “Самотнього пастуха”… Музикант теж щиро зрадів зустрічі з пані Лідією: це ж треба такому – побачитися аж в Ялті!
Після “Макдональдсу” Лідія Миколаївна ще рік працювала двірником у Ніжинському дитсадочку “Дзвіночок”. Замітала доріжки, наводила лад на клумбах, відкидала сніг.
ПРО СКАНДИНАВСЬКУ ХОДЬБУ
Тепер, коли ми вже знаємо, як важко доводилося пані Лідії у житті та наскільки вона позитивна людина, чи варто дивуватися тому, що вона зайнялася скандинавською ходьбою?!
Але чому обрала саме цей вид спорту? Коли у березні 2020 року інструктор зі скандинавської ходьби Олена Овчар разом із завідувачем відділу історії міста Ніжинського краєзнавчого музею Сергієм Зозулею почали організовувати сканді-екскурсії в Ніжині, пані Лідія вирішила долучитися. Каже, ніби її туди потягнуло.
Згодом керівниця клубу зі скандинавської ходьби, який організували у Ніжині, Жанна Кресан запросила на заняття.
“Переважна більшість учасників відвідує тренування завдяки Жанні Володимирівні. Це неймовірна людина, яка заряджає всіх своєю енергією. Днями до клубу приєдналася ще одна жінка – Любов. Її дитина навчалася у Жанни Володимирівни (нагадаємо, Ж. Кресан працює вчителькою історії в Ніжинській гімназії №10 – авт.). Так от пані Любов зазначила, що наша Жанночка – педагог від Бога. А коли лікарі порадили Любові більше ходити, вона прийшла до нас”, – розповідає Л. Богдановська.
Пані Лідія попри вік, а вона не вважає себе “глибокою” пенсіонеркою, намагається не пропускати тренування. Навіть коли дуже втомлена. Приміром, з журналістом Nizhyn Post жінка зустрілася після того, як допомогла зрання викопати картоплю своїй подрузі.
“Трішки відпочину за день, а увечері знову піду на тренування. Там щоразу стільки цікавого, – ствердно заявила Лідія Миколаївна. – Нещодавно, коли захворіла і перебувала вдома, дуже скучила за своїми друзями з клубу”.
Діти підтримують маму в її бажанні займатися скандинавською ходьбою. Вони бачать, як вона “горить”. А два тижні тому вона ще й повернулася додому з медаллю за участь в забігу “Активних парків”, який відбувся у Ніжині. Лідія Миколаївна вирішила довести, в першу чергу, собі, що вона продовжує жити і любить життя таким, яким воно є.
ПРО БУДИНОК МАРКА БЕРНЕСА
Заміж пані Лідія вийшла у 1984 році. Свого часу у будинку на вул. Овдіївській, 70, де оселилося подружжя Богдановських, Марк Бернес прожив свої перші 5 років.
Будинок розділений на дві частини, які належали рідним сестрам Анастасії та Олександрі. Анастасія – це мати свекра пані Лідії.
Нині героїня нашої оповіді проживає з донькою Оленою у тій частині будинку, який належав бабусі Олександрі. Саме тут і жив Бернес.
“Спочатку я не повірила в цю історію. Але багато років тому на очі трапилася вигоріла газета зі статтею. А згодом, коли ми міняли у будинку дах, знайшли купи фотографій з Бернесом. Особливої уваги тоді не надали, бо займалися ремонтом. Десь їх поклали і досі не знайшли. Тепер шкодую. Мені дуже подобається Марк Бернес. Його “Журавлі” проникають до самого серця”, – зазначає Лідія Миколаївна.
6 жовтня 2011 року у Ніжині, на будинку, де народився Марк Бернес, відбулось урочисте відкриття меморіальної дошки. На захід зібралося чимало народу, були представники місцевої влади, журналісти. Дівчата з фахового коледжу культури і мистецтв танцювали у білих сукнях, мов ангелики. Зі слів пані Лідії, захід був дуже щемливим. Ініціатором встановлення меморіальної таблички, як і пам’ятника Марку Бернесу у Графському парку, став меценат з Прилук, чий батько обожнював видатного актора і композитора.
На запитання журналіста про стан будинку Лідія Миколаївна розповіла: зроблений він дуже якісно. Пережив чимало ремонтів. З минулих часів залишився обкладений кахлями старовинний камін. Хоча тепла він майже не дає, у власників не піднімається рука його розібрати.
“Люди часто питають, чи, бува, ми не родичі Бернесу. Ні, не родичі. А хотілося б, бо Бернес був непересічною особистістю”, – наголошує пані Лідія.
Хочеться побажати цій енергичній жінці здоров’я та наснаги! Дай, Боже, щоб кожному з нас на життєвому шляху частіше траплялися такі люди, які вміють заряджати інших своїм позитивом та енергією!
Автор: журналіст Nizhyn Post Валентина Савчук
Фото автора та Лідії Богдановської