Ірина Березка-Мироненко: “Нескорена Херсонщина вклоняється ніжинцям та отцю Сергію за чуйні серця”

Наприкінці жовтня Nizhyn Post розповів про те, “Як отець Сергій та Василь Лукач доставляли на передову посилки від ніжинців”.

У статті йшлося про чергову поїздку настоятеля церкви Всіх Святих у Ніжині, волонтера Сергія Чечина у “гарячі точки”: на Донеччину, Луганщину, Херсонщину, Запоріжжя. Цього разу священнослужитель відправився у далеку і небезпечну дорогу разом з директором Ніжинського агротехнічного інституту Василем Лукачем.

Серед населених пунктів, куди ніжинські волонтери доставили посилки, була й Антонівка (Киндійка) Херсонської області.

“Заїжджаємо в Антонівку (передмістя Херсона – авт.). Щирі ніжинці передають продукти дітям. Милі слова із запашними пиріжками від жителів Крут. Повний бус допомоги приймає працівниця бібліотеки. Вівчарка Джета уже звикла до обстрілів. Вона не лає і не здригається. А до Антонівського мосту буквально один кілометр. Підірваний при відступу орками міст був такої сили, що знесло дахи будівель у людей.

Мужні і незламні херсонці. Для них стало буденністю сім і більше повітряних тривог за ніч. Адже бої не вщухають ні вдень, ні вночі”, – зазначив тоді у своєму дописі Василь Лукач.

Згодом під нашим постом з’явився коментар від жительки селища Киндійка Ірини Березки-Мироненко, яка щиро дякувала о. Сергію та небайдужим ніжинцям за передані посилки.

Розшукати пані Ірину журналісту Nizhyn Post вдалося завдяки Світлані Насібовій з Ніжина і пані Людмилі з Мрина (вона попросила не вказувати її прізвище).

Коли пані Ірина почула по телефону, що ми з Ніжина, залюбки погодилася поспілкуватися, а також розповісти про о. Сергія.

ЯК ЗНАЙШЛИСЯ?

У пані Ірини є кума Світлана Скалига, яка нині перебуває за кордоном. Зі Світланою багато років дружить пані Людмила з Мрина, що на Ніжинщині. З нею журналіст теж мала змогу поспілкуватися.
Ще кілька місяців тому пані Людмила, дізнавшись про надважку ситуацію у Херсоні та Херсонській області, зателефонувала давній подрузі Світлані і запитала, чим вона може допомогти. Та вивела її на Ірину, родина якої досі перебуває у зоні бойових дій.

“На той час селищам мало допомагали. Більше – Херсону. У нас у Киндійці вже рік немає світла, воду дають по годинах. Тому допомога нам була вкрай необхідна”, – зазначає пані Ірина.

ПІСЛЯ ПІДРИВУ КАХОВСЬКОЇ ГЕС ЛЮДИ ЗАЛИШИЛИСЯ БЕЗ ЕЛЕМЕНТАРНОГО

Вперше о. Сергій приїхав до Антонівки (Киндійки) після підриву Каховської ГЕС. Частину селища затопило. Дороги священик не знав, їхав за навігатором. Трішки заблукав. За ним ув’язався ворожий дрон. Дякувати Богу, вдалося його обійти.

В Киндійці дорогого гостя з Ніжина зустрів чоловік пані Ірини Олександр. О. Сергій привіз овочі, мед, горіхи, консервацію, сало. Діткам – їх на той час у селищі залишилося дуже мало – смаколики.
Загалом пані Людмила з Мрина переслала о. Сергієм п’ять машин з продуктами. Свого врожаю у людей тут не було, бо городину просто змило. Під воду пішла й консервація.

Пані Людмила спочатку довго шукала водія, який би доставив посилки з Ніжинщини на Херсонщину. Не знайшла. Ніхто не зголосився навіть за гроші. Поки не спитала в о. Сергія.

ОТЕЦЬ СЕРГІЙ: “ВИСПИМОСЯ ПІСЛЯ НАШОЇ ПЕРЕМОГИ”

Здається, він не відпочиває ніколи. На запитання: “Ви колись спите?”, каже, що виспиться після нашої Перемоги. Сказав, що коли в Україні настане мир, він обов’язково приїде на Херсонщину дні на три відпочити. Бо тут дуже гарні місця, Дніпро величний та могучий.

На Херсонщині о. Сергій ніколи надовго не затримується – час безцінний! Зазвичай приїжджає або вночі, або вдосвіта, разом з Олександром вивантажує посилки, п’є каву і поспішає туди, де на нього чекають! Туди, де дуже спекотно.

Везе із собою маскувальні сітки, рукавички, балаклави, окопні свічки, аптечки, робочі інструменти, корм для тварин, ліки, їжу швидкого приготування та обов’язково щось смачненьке: квашену капусту, огірочки, сало, випічку. Хлопцям на передовій дуже смакує домашня їжа. А ще військові дуже потребують доброго слова і підтримки військового капелана. Дорожні іконки в о. Сергія завжди із собою.

НЕ ЖИТТЯ, А ЖАХІТТЯ

Росіяни не перестають гатити по Херсонщині. Дістається і знесиленій, напів зруйнованій, але нескореній Антонівці (Киндійці).

Антонівський міст росіяни зруйнували практично на очах пані Ірини. Це було у листопаді 2022 року. Жінка саме вийшла на балкон, коли пролунав потужний вибух. Далі – страшенна мряка навкруги. Коли вона розсіялася, пані Ірина від несподіванки зойкнула: пів моста, як не було! Накотилися сльози…

Нещодавно вороги обстріляли церкву. Настоятель попросив місцевих жителів поки її не відвідувати. Під час обстрілів було поранено 11-річну дівчинку, за життя якої потім довго боролися лікарі. Ще три жінки отримали поранення.

Але попри постійні обстріли люди поступово повертаються додому, бо скучили по рідних домівках. До повномасштабного вторгнення у селищі проживало понад 11 тисяч людей. Зараз – суттєво менше. Але вони є, в тому числі з дітками. Малеча дуже полюбляє смаколики, які привозить о. Сергій з Ніжина.

Коли стався підрив Каховської ГЕС, і затопило куточок тварин на місцевій фабриці, жителі Киндійки забрали частину тварин до себе. Довелося прилаштовувати і коней, яких розводила одна з місцевих жителек. Бо невдовзі перед підривом мосту жінка поїхала в гості на інший бік Дніпра та й так там і залишилася.

БЕЗМЕЖНА ПОДЯКА КОЖНОМУ, ХТО ДОПОМАГАЄ

Війна з росіянами неабияк згуртувала українців: кожен на своєму фронті допомагає чим може. Жителі Херсонщини щиро вдячні всім за колосальну підтримку.

Окремої подяки заслуговує землячка Світлана Скалига. Її команда волонтерів працює і підтримує українських захисників ще з 2014 року. Коли цьогоріч вороги підірвали Каховську ГЕС, Світлана з однодумцями знову кинулася на допомогу: відправляла з Німеччини на Херсонщину надувні човни, генератори, будматеріали.

А ще місцевим жителям дуже пощастило з очільником. Староста Антонівського старостинського округу Сергій Іващенко робить все надможливе, щоб запезпечити земляків всім необхідним.

“Передайте привіт від жителів нескореної Херсонщини пані Людмилі з Мрина, о. Сергію, школярам, вчителям, волонтерам з Ніжина – всім небайдужим людям, хто збирає і передає для цивільного населення та військових посилки. Низький уклін вам за ваші добрі справи та чуйні серця!” – підсумувала Ірина Березка-Мироненко.

P. S. Під час останньої розмови з пані Іриною, а таких розмов у нас було декілька, вона розповіла про черговий ворожий обстріл, під час якого суттєво постраждала школа. Навчальний заклад розташований поруч з її будинком…

Боляче. Сумно. Важко.

Боже, збережи Україну! Незламна Херсонщино, тримайся!

Автор: журналіст Nizhyn Post Вероніка Грицова
Фото з відкритих джерел