5-30 ранку, понеділок. Мирна Полтава, майже мирна…
6-02, вівторок. Героїчний Херсон…
Здавалося б, до чого тут це? Що їх об’єднує?
Ще не вмерла України і слава, і воля…
Ізюм, розбита навпіл 5-ти поверхівка. Вибиті шибки… Потрощені оселі.
Як тут будуть люди зимувати? – бідкається отець Сергій.
А далі – повністю знищене село. А далі село Долина – знищене дотла. Залишилася одна назва. Ось це і є «руський мір».
Від Чугуєва до Ізюма на узбіччі великі плакати – застереження: не з’їжджати, заміновано.
Ще немає і восьмої, а хлопці і дівчата з ДСНС уже працюють. Це і є будні України.
А далі Донбас. Слов’янськ, Краматорськ, Дружківка, Костянтинівка…
… І зустріч! Зустріч з нашим деканом Василем Куликом! Усі ті ж 13 хвилин переростають у незаплановані 16 хвилин. На більше у нашого Героя не має часу. Навіть кави не випили. Але місія виконана: бійцям передаються такі необхідні їм два тепловізори.
Буквально за дві доби наш колектив Ніжинського агротехнічного зорганізувався і зібрав 92 тис гривень. Щира вдячність вам, шановні!
Надвечір проїжджаємо Кривий Ріг… Є прильоти, але люди зосереджено спокійні…
Дніпро, Миколаїв. Ночуємо в агротехнічному університеті – потурбувався товариш і друг по педфаку Володимир Шевченко.
Благочинний Сергій Чечин турбується за Носівку: що там, як там? З мобілкою він не розлучається ні вдень, ні вночі: «активісти» допомагають. Люди! Схаменіться! Є Православна Церква України!
А ми з Андрієм йдемо пити каву. Спокійний і виважений Андрій Івановський. Добре, що він з нами: одному за кермом не витримати.
6-02, вівторок. Ми у Херсоні. Місто у цілковитій темряві. Але героїчні херсонці пішки ідуть на роботу. Херсон живе, працює, трудиться.
Заїжджаємо в Антонівку. Щирі ніжинці передають продукти харчування дітям. Милі слова із запашними пиріжками від мешканців Крут. Повний бус допомоги приймає працівниця бібліотеки. Вівчарка Джета уже звикла до обстрілів. Вона не лає і не здригається. А до Антонівського мосту буквально один кілометр. Підірваний при відступу орками міст був такої сили, що знесло дахи будівель у людей.
Ось такий сьогодні Херсон. Місто прибране, всюди на зупинках блочні укриття. Відчувається, що є влада і військова адміністрація.
Мужні і незламні херсонці. Для них стало буденністю сім і більше повітряних тривог за ніч. Адже бої не вщухають ні вдень, ні вночі.
7-30 ранку. Ми від’їжджаємо з Херсона. Поруйнована Чорнобаївка. Практично знищене дотла село Посад-Покровське. Ми повертаємось додому…
Nizhyn Post за посиланням на директора Ніжинського агротехнічного інституту Василя Лукача
