З квітникаркою Оксаною Левченко з Ніжина ми познайомилися через Інтернет. Нас зацікавило її захоплення квітами. Зокрема, сенполіями, або кімнатними фіалками.
Журналіст Nizhyn Post напросилася до пані Оксани в гості, щоб на власні очі побачити, як почуваються рослини разом з господарями в затишній квартирі на вул. Незалежності.
Ранок Оксани Михайлівни починається із запашної кави і тендітних квіточок. Хіба це не мрія кожної жінки?!
Поки діти та чоловік ще доглядають останній сон, вона заварює каву та йде до стелажів з фіалками. Переглядає кожну на предмет хвороби, шкідників. Засмучується, якщо якась з рослин «захворіла», і тішиться, коли бачить, що фіалки випускають бутончики. Значить, їм добре!
Різнокольорові квіточки милують око господарів цілий рік, але особливо приємно стежити за цвітінням взимку, коли за вікном лютує холоднеча, а в оселі – тепло і затишно.
Як з’ясувалося, вже п’ять років пані Оксана розводить хризантеми шаровидні. З середини липня до заморозків у них з чоловіком Сергієм спекотний період: щодня вивозять на ринок повний причеп квітів. На їхній земельній ділянці у селі під хризантеми відведено приблизно три сотки.
Вирощувати квіти – це важка праця. Приміром, минулого літа було обмаль дощів. Доводилося поливати квіти вручну.
Хризантеми у пані Оксани зимують у відкритому ґрунті, а не в погребі, як у інших господарок. «Утворений квіткою шар не зрізаю. Він прикриває корні від снігу. Продаю тільки ті рослини, які перезимували. Тобто вже адаптовані», – розповідає квітникарка.
Пані Оксана вирощує також білу і рожеву лаванду. До тисячі кущів вже є. Лаванду багато замовляють. Одна жіночка додає духмяні кущики у каву. Вперше спробувала у Львові, прийшлося до смаку.
Фіалки Оксані подобалися завжди. В батьківському домі фіолетовими та голубими квіточками були заставлені всі підвіконня. Тодішні господині обмінювалися одними і тими ж сортами. А Оксані хотілося чогось новенького, свіжого. Нині ж навіть не можна підрахувати існуючу кількість сортів фіалок, бо селекціонери виводять їх мало не щодня.
Три роки тому, на 8 Березня, пані Оксана захотіла подарувати матері кімнатну фіалку. У знайомої жінки, яка їх розводить, квітучих рослин на той момент не виявилося. Пані Оксана була здивована: «Як немає? Не може бути! Тим паче, перед Жіночим святом!». Так і визріло рішення зайнятися саме кімнатними фіалками.
Спочатку пані Оксана замовила 20 листочків в одного селекціонера, 40 – в іншого (рослини розводяться саме листочками – авт.). Незабаром їх кількість зросла до 130. Рослинами був заставлений весь стіл. Коли побачила, що один листочок дає від 3 до 15 «діток», зрозуміла: треба ділитися з іншими. Згодом чоловік зробив на утепленому балконі стелажі, адже фіалки полюбляють тепло і світло.
Під час активних бойових дій через світломаскування доводилося важко. Пані Оксана на певний час виїжджала з дітьми на західну Україну. Чоловік залишався на квітковому господарстві сам. Це стало для пана Сергія справжнім випробуванням, але він впорався.
Не можемо не поцікавитися у пані Оксани, хто вона за освітою.
Закінчила Київський аграрний університет Національної Академії аграрних наук, за фахом – агроном по захисту рослин. Багато років працювала агрономом у Ніжинській насіннєвій інспекції, поки її не реорганізували. Але в тому є свої плюси: тепер Оксана Михайлівна має змогу приділяти більше часу родині та улюбленій справі – вирощуванню квітів.
В Оксани та Сергія Левченків – троє дітей.
Донька Олександра – багаторазова чемпіонка України по трійному стрибку у довжину, чотири рази брала участь в змаганнях в Європі.
26 лютого 2022 року спортсменка мала їхати на змагання в Суми, але завадило повномасштабне вторгнення. Звісно, Олександра нікуди не поїхала. Так і закінчила з спортом. Нині дівчина вже два роки живе в Польщі разом з коханим чоловіком.
Донечці Алісі 9 років. Вона – творча натура: малює, плете бісером, шиє іграшки. Денис старший від молодшої сестри на три роки. Обидвоє навчаються в Ніжинській школі №15.
«Через ковід і повномасштабну війну втрачено чимало цінного часу для розвитку, адже діти фактично перебували в ізоляції. Скільки ж негараздів випало на їхню долю! – бідкається багатодітна мама Оксана. – Але вони – наші сонечка! Заради них ми і живемо. І віримо в нашу Перемогу!»
Як і в кожного квітникаря, у пані Оксани є плани. Зупинятися на хризантемах і фіалках вона не збирається. Вже висадила вдома 5 саджанців лаврового листа, на дачі – самшит.
Влітку побачила на чийомусь обійсті розкішний гібіскус з великими червоними квітками. Хоче собі такий же. В Інтернеті наштовхнулась на декоративну рослину, яка росте кущиками, як лаванда – сантоліну. Пані Оксана «поклала око» і на неї.
Але, як то кажуть, не квітами єдиними. На дачі Левченки вирощують картоплю, моркву, огірки, помідори. А ще є малина, смородина, порічка, аґрус, вишні, черешні. Тобто все своє – зі свого обійстя…
А поки надворі панує зима, хочеться заварити кави, постояти біля квітучих фіалок і… помовчати. Про особисте. Бо час такий швидкоплинний, а життя надто коротке. Особливо усвідомлюєш це зараз, під час війни.
P. S. А ці дві “красуні” авторка тексту придбала для себе. Хай піднімають настрій! Коли ще тая весна?!
Автор: журналіст Nizhyn Post Валентина Савчук
Фото автора та з сімейного альбому О. Левченко