17 лютого в Ніжинському фаховому коледжі відбулася літературна зустріч з сучасним письменником рідного краю Юрієм Івановичем Бондаренком. Студенти другого курсу спеціальностей 123 «Комп’ютерна інженерія», група КН 231, та 071 «Облік і оподаткування», група ОН 231, відкрили для себе нового талановитого автора і його оригінальну химерну прозу.
Юрій Бондаренко – член Національної спілки письменників України, автор трьох збірок художньої прози: «Фарца», «Шахтар 1:1 Бешикташ» та «Ера Еро». В Україні він відомий, передусім, як науковець, освітянин, доктор педагогічних наук, професор Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя. А ще Юрій Іванович – творча особистість. У вільний від наукової та педагогічної діяльності час він пише. Пише невеличкі, але оригінальні твори – оповідання і новели. Пише просто, щиро й дотепно. Пише від душі та для душі.
Твори Юрія Івановича належать до сучасної химерної прози. Це вражаючі оповідання про незвичайні життєві ситуації, описані живою дотепною мовою, пройняті гумором, інколи іронією, але з оптимістичним посилом і філософським змістом. Так, світ повний химер. У нашому реальному житті споконвічно існують міфи, вірування у фантастичні явища, які завдяки творчій фантазії втілюються в мистецькі шедеври. Яскраво це проявляється і в літературі. Химерність, за словами Юрія Івановича, допомагає письменнику увиразнити свій твір, розкрити авторський задум, звернути увагу на актуальні проблеми нашого сьогодення. Усі твори Ю. Бондаренка мають філософський підтекст, націлені пробудити в читачів увагу до гострих соціальних і моральних питань: місце людини у світі, відповідальність за власні вчинки, взаємодію людини з інформаційним прогресом, пробудження загальнолюдських та сімейних цінностей.
Студенти з цікавістю слухали оповідання «Мерс», «Фарца» й «Апофеоз» з несподіваними поворотами сюжету, химерними трансформаціями образів, віртуозною грою автора з художнім часом і простором. Оригінальна манера письма Юрія Івановича Бондаренка зачарувала своєю простотою і водночас вишуканістю.
Також Юрій Іванович зачитав свої поетичні твори. Його вірші звучали як філософські заклики бути уважними до рідного слова, до життєвих цінностей, вбачати красу в кожній дрібниці, любити й берегти наш оточуючий світ.
… Не знаю, як десь, а тут мені диво
Струснуло з небес розкуйовджену гриву.
І та перекинулась в райдужну зливу.
Хіба це не диво? Хіба це не диво?
Не знаю, як десь, а тут мені луг.
Цвіркун вивіряє музичний мій слух.
А я вивіряю ці трави на дух.
Мене не обдуриш: це правильний луг!
Не знаю, як десь, а тут я удома.
Зі мною у ліжко лягає утома.
Вечірня утома – коханка відома,
До ранку хазяйка, володарка дому.
Не знаю, як десь, а тут мені добре….
