Ми постійно розповідаємо про ніжинців, які об’єдналися в осередки заради допомоги захисникам. Але є у місті люди, які працюють відокремлено від усіх: в домашніх умовах виготовляють окопні свічки, розпалювачі, передають воїнам адресні посилки зі смаколиками, одягом та взуттям. Про таких людей мало хто знає – вони намагаються перебувати у тіні…
Одна з них – ніжинка Оксана Володимирівна Примушко. Пані Оксана свято вірить у нашу Перемогу і допомагає хлопцям на передовій чим може. Звичайно, не без підтримки інших.
Так, нещодавно учасники театральної студії “Мрія” та колектив сучасно-спортивного танцю “TOP DANCE” (керівник Наталія Труш) організували благодійний захід. Частину зібраних коштів передали пані Оксані – на потреби ЗСУ. Це вже не перший такий захід…
ЯК ПРОКИНУЛОСЯ БАЖАННЯ ДОПОМАГАТИ ІНШИМ?
Гостру потребу допомагати іншим пані Оксана відчула, коли кілька років тому потрапила на лікарняне ліжко зі старшою донькою Анастасією. З ними в палаті лікувалась маленька дівчинка. З’ясувалося, що вона з дитячого будинку. Пані Оксана привезла малій смаколиків, одяг, іграшки. Так і закрутилося…
На сайті “Синички”, де зібрались молоді матусі-щебетухи, Оксана Примушко запропонувала підтримати один з ніжинських соціальних закладів. Посилки почали надходити з усієї України. Згодом чоловік пані Оксани Євген Валентинович доставив цілу машину речей та іграшок до Прилуцького обласного будинку дитини “Надія”.
БАРИШІВСЬКА ЗЕРНОВА КОМПАНІЯ ОДНІЄЮ З ПЕРШИХ ПІДТРИМАЛА НІЖИНЩИНУ
Ще до початку повномасштабного вторгнення Баришівська зернова компанія оплатила транспортні послуги за ніжинських дітей, які їхали на конкурс до Києва.
Інвестори даної компанії – шведи. Вони одними з перших почали надавати українцям гуманітарну допомогу: продукти, аптечки, ліки. Розкидали вантаж по філіях, які розташовані в різних областях.
Директор Ніжинського елеватора ТОВ “Баришівська зернова компанія” Євген Примушко спочатку доставив гуманітарку до Чернігова, потім здійснював рейси до населених пунктів, які постраждали від рук окупантів: Нової Басані, Великої Дороги, Нового Бикова. Просто заїжджали у село і розпитували, хто потребує.
ПОСИЛКИ ВІДПРАВЛЯЄ НА “ГАРЯЧІ” НАПРЯМКИ
Ініціатива – допомагати захисникам – належить пані Оксані. Чоловік підтримує. Приміром, коли підшукували хлопцям берці та одяг, радилась з чоловіком. Посилки вона відправляє в різні батальйони: 110-й, 163-й та інші. Але найбільше – хлопцям з батальйону “Холодний Яр”.
Як шукає адресантів? Когось знаходить вона, хтось знаходить її. Зараз не важко знайти, КОМУ допомагати. Головне – бажання.
Зворотній зв’язок з хлопцями є. Відправляє посилки на “гарячі” напрямки: Донеччину, Херсонщину, Запоріжжя, Харківщину.
Пані Оксана пробує робити все, що тільки може. От зацікавило її, приміром, як волонтери виготовляють хімічні грілки. Виявилося, що їх складові – елементарні, доступні. Замовила потроху інгредієнтів. Вирішила спробувати в домашніх умовах. Вийшло не відразу, поки не набила “гулі”… Зараз вже має навички. Мамі Оксані суттєво допомагають донечки: 14-річна Анастасія та 12-річна Ліза.
Жінка навчилася робити ще й розпалювачі. Якщо потреба в хімічних грілках існує лише в холодний період, то розпалювачі – всесезонні. З їх допомогою можна чашку чаю зігріти. За один вечір пані Оксана може виготовити до 50 хімічних грілок і до 200 розпалювачів.
Коли взялася за окопні свічки, бляшанки спочатку постачали колеги. Пізніше до збору долучилися учні школи №17. Одного разу пані Оксана пів дня крутила свічки разом зі школярами.
“Діти знайшли мене самі. Спрацювало “сарафанне радіо”. Загорілися роботою. Я безмежно їм вдячна за допомогу”, – зазначає Оксана Володимирівна.
Але зараз у пріоритеті – одяг і взуття для військових. Не можна сказати, що хлопці не забезпечені. Але вони перебувають в таких точках, де немає можливості перевдягатися. Ті військові, з якими спілкується пані Оксана, дуже скромні. Нічого не просять. Кажуть так: “Допоможіть, якщо є можливість”.
БАГАТОГРАННА ОСОБИСТІСТЬ
Оксана Примушко – яскравий приклад того, наскільки багатогранною може бути українська жінка. Так, героїня нашої оповіді тяжіє до точних наук і вишиває, виготовляє не тільки окопні свічки, а й чудові букети з атласних стрічок… А ще вона – чудова мама, кохана дружина та зразкова господиня.
Закінчила фізико-математичний факультет Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, за спеціальністю – математика та економіка.
Працювала головним економістом, бухгалтером і навіть – директором кооперативу. Останні сім років – бухгалтер Ніжинського елеватора ТОВ “Баришівська зернова компанія”. Загалом працює з цифрами понад 10 років.
Попри чималу навантаженість Оксані Володимирівні подобається і сама робота, і атмосфера в колективі. Інакше, каже, не працювала б. Такий характер!
Серед її захоплень – вишивка, алмазна викладка, нещодавно почала робити букети з атласних стрічок, які перетворює на розкішні композиції. І коли тільки все встигає?!
“Не можу сидіти без діла. Не люблю буденність. Тому, коли видається вільна хвилинка, починаю творити. Це таке собі насолодження для душі. В таку мить відволікаєшся від буденності, занурюєшся у свій світ. Кожній людині потрібна віддушина, особливо зараз, під час війни”, – наголошує пані Оксана.
Любов до вишивання у неї – від бабусі Галини, яка жила в Кіровоградській області та куди раз в рік їздила на канікули маленька Оксанка. На схемах бабуся не розумілася, але без них вишивала не гірше, ніж інші майстрині – з ними. Портрет Шевченка висів у хаті на найвиднішому місці.
Бажання творити прокинулося в Оксані з новою силою, коли вона навчалася у Ніжинській школі №2. На уроках трудового навчання разом з вчителькою Наталією Дмитрівною дівчата куховарили, виготовляли смаколики, вишивали серветки, рушники, в’язали, шили дитячі речі, сукні, спідниці. За це героїня оповіді безмежно вдячна своїй вчительці.
“У вишиванку закладено генетичний код української нації. Вона є оберегом. Символізує сім’ю, любов, вірність, Батьківщину”, – підкреслює пані Оксана.
Вона вміє вишивати і гладдю, і хрестиком. Полюбляла працювати і з бісером. Вишивала картини. Ця робота кропітка, але викликає найбільше захоплення. Багато своїх робіт пані Оксана роздарувала.
Майстриня-любителька мріє викласти алмазною вишивкою символи російського вторгнення. Зокрема, наших героїчних “котиків”… Але тимчасово ця задумка поставлена на паузу. Зараз у пріоритеті – допомога ЗСУ.
В особі пані Оксани вітаємо всіх ніжинських жінок зі святом! Хай разом з весною оживають у ваших серцях Віра, Надія та Любов. Переможемо!
Автор: журналіст Nizhyn Post Валентина Савчук
Фото надано О. Примушко