Восени минулого року побачили світ “Веселі наголоси” ніжинки Тетяни Тимченко, яка виступає під творчим псевдонімом Ірина Васильківська. Тоді авторка провела кілька творчих зустрічей з освітянами, бібліотекарями, школярами, де презентувала свою нову книгу. Ми вирішили трішки зачекати, поки спаде ажіотаж. І ось, нарешті, маємо змогу поспілкуватися з Тетяною Миколаївною у спокійній обстановці.
Коли гортаєш сторінки “Веселих наголосів”, то розумієш: написати таку річ могла тільки грамотна, творчо обдарована, по-справжньому закохана в українську мову людина. Віршики читаються легко і невимушено. До того ж, книга гарно ілюстрована, вбрана в приємну на дотик палітурку. Цей якісний продукт є результатом співпраці творчої команди однодумців. Відчувається, що книга зроблена з великою любов’ю. Вона може стати чудовим подарунком для будь-якої дитини, що у ненав’язливій формі навчить правильно розставляти наголоси у словах.
За фахом Тетяна Тимченко – філологиня. Має 45 років педагогічного стажу. Працювала вчителькою англійської мови в Ніжинській школі №1, а також в Ніжинському державному університеті імені Миколі Гоголя на факультеті іноземних мов. 16 років була заступником декана з виховної і соціальної роботи.
Нині пані Тетяна перебуває на заслуженому відпочинку. Але, як і раніше, веде активний спосіб життя: спілкується з друзями, багато читає, коли приходить натхнення, складає вірші…
Перший віршик Тетянка склала про котика, коли була ще маленькою. У підлітковому віці почала писати про кохання. Не про своє – подружки. Спочатку писала російською, але згодом перейшла на українську. І з того часу спілкується і пише лише українською. Це її принципова позиція.
Коли Тетяна закінчила Ніжинський педагогічний інститут (нині – НДУ), її запросили на роботу в рідну школу. Пам’ятає, як на вчительській конференції їй надали слово від імені молодих вчителів. Віршований виступ закінчувався словами: “… і ми святу педагогічну ниву засіємо лиш якісним зерном”. Все своє життя Тетяна Миколаївна намагалася дотримуватися цього принципу.
Коли пані Тетяні “стукнуло” за 40, несподівано прийшло неабияке натхнення. Вона з новою силою взялася за складання віршів. На будь-які теми: про рідний Ніжин, природу і кохання. Слова лилися і лилися на папір. В результаті віршів назбиралося аж на три зошити.
Тоді пані Тетяна звернулася за порадою до місцевого поета, письменника, драматурга Анатолія Григоровича Шкуліпи. Він розкритикував її вірші. І повчав: “Не підбирайте слова, шукайте образи. Женіться не за словом, а за думкою. Над віршами треба працювати. Це як сукня: викроїли гарно, обрали якісний матеріал, але ж торочки залишилися. Їх треба прибрати!”
Пані Тетяна врахувала поради професіонала. І, як би важко не було, адже автору завжди болісно “ламати” свої тексти, переглянула частину написаного під іншим кутом зору. Приміром, в одному з улюблених віршів під назвою “Зірка” змінила аж цілий куплет. Тепер їй як автору цей вірш подобається навіть більше, ніж раніше.
Нині пані Тетяна щиро вдячна Анатолію Григоровичу за цінні поради.
Згодом вона поприбирала “торочки” і випустила збірку віршів “Палітра життя”. У книзі поезій Ірина Васильківська пропонує шанувальникам поетичного слова замислитися над плинністю часу, щирістю почуттів, теплом і мудрістю матері, красотами і долею України.
Один з віршів Ірини Васильківської під назвою «Я навіки закохана в Ніжин» надихнув студентку факультету музичного мистецтва Тетяну Довгошею, і восени 2021 року вона створила на ці слова чудовий музичний кліп.
Пані Тетяна не вважає себе поетом. “Я людина, яка просто пише. Наприклад, Ліна Костенко – поет. Вона не може прожити й дня, щоб не написати вірш. Я – ні. Зараз натхнення приходить до мене рідко. Але дякую Богу, коли Муза все ж таки мене відвідує”, – зазначає героїня нашої оповіді. І продовжує: “Навіть те, що я написала, має певну цінність. Значить, я не марно жила. Хотілося б, щоб люди його читали. Вважаю, що творча людина – це провідник між небесами та людьми. Я як автор зобов’язана довести матеріал до ладу і передати далі. Людям”.
Ми говорили з пані Тетяною довго: про художні прийоми у літературі, зокрема, інверсію (перестановку слів у реченні), а також риму, відмінювання слів, наголоси.
Наприклад, навряд чи хтось колись звертав увагу на те, що у відомій українській пісні про рушник (“і рушник вишиваний на щастя, на долю дала…”) наголос на слові “вишивАний” неправильний. Треба: “вишИваний”. Цю пісню співали і співають мільйони людей. А разом з нею з покоління в покоління передається і помилка, про яку ніхто ніколи не замислився. Звісно, автор твору має право інколи відступати від встановлених літературних норм і правил. Бо йому так лягло. Але ж й автор не повинен забувати про те, що на ньому лежить велика відповідальність перед аудиторією. Тому при написанні творів слід бути більш обережнішим.
“Як каже пан Шкуліпа, хай воно тобі як завгодно лягає, а ти маєш передати твір людям в належному вигляді. Читай вірші вголос, коли пишеш. Щоб уникнути мовних помилок”, – зауважує Тетяна Миколаївна.
У її творчому доробку – понад дві сотні віршів та лише (або поки що) дві книги: видана у 2013 році “Палітра життя” і “Веселі наголоси”, що побачили світ минулоріч. Є в пані Тетяни ще оповідки про звіряток. Авторка брала матеріал з Інтернету і перекладала на пізнавальні віршики. Така книжечка, якби її зібрати, теж могла б стати цікавою для малюків.
Ідею щодо “Веселих наголосів” авторці підкинула донька Ольга. Спочатку Пані Тетяна вибрала приблизно 150 слів з матеріалів по ЗНО. Як вчителька англійської вона знає: слова краще запам’ятовуються, коли їх вживають в контексті. Так і зробила у книжці про наголоси. Це не просто віршики. Це невеличкі повчальні та розвиваючі тексти, деякі – у жартівливій формі, від імені хлопчика.
Віршики для “Веселих наголосів” авторка написала влітку 2019 року. Ілюструвала книгу ніжинська художниця Юлія Петренко – за сприяння начальника управління культури Тетяни Бассак. У видавництві книгу змонтувала Людмила Лисенко.
“Веселі наголоси” мали вийти у березні 2022 року за кошти міського бюджету. Але через повномасштабне вторгнення плани змінилися. За макет авторці довелося заплатити самій. Згодом замовила перші 10 екземплярів. Наразі розійшлися вже з пів сотні. На більше бракує коштів. На превеликий жаль…
Не можемо не запитати у пані Тетяни, звідки такий псевдонім – Ірина Васильківська? Виявляється, мама хотіла назвати її Іриною. “Васильківська” – похідне від діда Василя, до того ж “васильки” (те саме, що й базилік) – рід ароматичних рослин.
“Колись я була молодшою. Душа співала. Квітувала. Ірина Васильківська – це дуже духовна людина. А я – звичайна. Зі своїми слабкостями. Але з великою вірою у нашу Перемогу!” – наголосила пані Тетяна.
Щиро дякуємо Тетяні Миколаївні за відверту розмову і подарований екземпляр збірки поезій “Палітра життя”! Бажаємо творчої наснаги і вдячних читачів! Пишаємося, що в Ніжині є настільки цікаві й талановиті люди.
Автор: журналіст Nizhyn Post Валентина Савчук
Фото зі сторінки Т. Тимченко
Я НАВІКИ ЗАКОХАНА В НІЖИН
Там, де ранки духмяно-свіжі,
Й сонце мружиться в хвильках Остра,
Юно плечі розправив Ніжин –
Тихий острів любові й добра.
Моє серце навік зчарували
Тиша парків і спокій садів.
Задивилося небо в дзеркала
Золотавих святих куполів.
Дух історії праведно-чистий
Теплим вітром над ними вита.
Розпитайте прославлене місто
Про минулі звитяжні літа.
Пил віків із плечей не струсити –
Усього довелось пережить.
Людям дано з роками старіти.
А містам – розквітать, молодіть,
Розсипатися вулиць промінням,
Сонця усміх у вікна ловить.
Проростати глибоким корінням
Не губитися в плині століть.
Я навіки закохана в Ніжин,
В синю стрічку старого Остра,
Де обабіч по-юному дише
Тихий острів любові й добра.
Ірина Васильківська