Євгенія Шевченко з Ніжина захоплює дітей і дорослих своїми в’язаними іграшками.
Та мало хто знає, що її творча історія почалася у найтемніші дні повномасштабної війни.
Ще задовго до цього вона мріяла навчитися створювати в’язані іграшки. Вміла тримати в руках гачок і спиці
, колись в’язала собі одяг, але іграшки здавалися чимось неймовірно складним. На це постійно не вистачало часу – сім’я, робота, навчання.
Усе змінила війна.
Під час окупації Ніжина, коли вечори й ночі доводилося проводити в укритті без світла, під промінцем ліхтаря та звуки вибухів, Євгенія взяла до рук гачок. Каже, почала в’язати, щоб заспокоїти себе й підтримати людей поруч.
Так з’явилася її перша іграшка – довговухий лавандовий кролик
, створений за майстер-класом із YouTube. За ним народився ще один – темно-сірий зайчик. Саме він став для Євгенії справжнім випробуванням. Темну плюшеву пряжу новачкам в’язати непросто: петлі майже не видно, а якщо помилитися, розпустити нитку без пошкодження практично неможливо. Тому другого зайчика вона створювала лише вдень. Але саме він вийшов значно кращим за першого і переконав майстриню, що вона знайшла справу, яка приносить не лише задоволення, а й внутрішній спокій.
Після деокупації міста майстриня одразу замовила нову плюшеву пряжу та наповнювач. Першим великим виробом став плюшевий ведмедик. Згодом вона почала брати участь у благодійних в’язальних марафонах, де отримувала нові схеми, вдосконалювала свої навички, а створені іграшки або кошти від їх продажу допомагали українським військовим.
Найбільше Євгенію надихають складні роботи. Деякі іграшки вона створює понад 20 годин, а одна з найулюбленіших вимагала близько 35 годин кропіткої праці. Через велику кількість дрібних деталей і пришивань вона довго відкладала її створення, але результат перевершив усі очікування. Саме ця іграшка стала її фаворитом, хоча новий власник знайшовся майже одразу.
Поки що майстриня користується готовими схемами, але адаптує їх під власний стиль. У майбутньому мріє створювати авторські моделі.
Для своїх виробів Євгенія використовує якісну гіпоалергенну пряжу та безпечні матеріали. Якщо іграшка призначена для маленької дитини, всі дрібні елементи, зокрема оченята й носик, вона вишиває, щоб виріб був максимально надійним.
Наразі рукоділля для неї – улюблене хобі, хоча в майбутньому воно може перерости у власну справу. Найбільша мрія Євгенії – відкрити творчу школу для дітей і дорослих, де навчатимуть створювати терапевтичні іграшки, а також власну крамничку, де кожен зможе знайти особливу річ, зроблену з душею.
Найближчим часом майстриня хоче створити в’язану українку та ексклюзивну ляльку за фотографією.
Тим, хто лише мріє навчитися в’язати, вона радить не боятися починати. За словами Євгенії, варто зробити перші маленькі кроки, освоїти основи, а далі – не боятися творити.
«Кожен виріб, створений вручну, – це магія.
Це частинка душі, вкладена у кожну петельку», – переконана майстриня.
Завжди будьте в курсі новин – підписуйтеся на наш Telegram – канал: https://t.me/nizhyn_post