«Знаєте, з ким я себе порівнюю? З матусею-опосумом, в якої купа дітей і проблем, які вона вперто тягне за собою, – напочатку розмови говорить Василь Сурков. – Тобі трохи важко, але ти на те незважаєш і преш, як танк».
Хто в Ніжині (і за його межами) не знає Василя Суркова? Один з найлюбленіших викладачів, куратор і друг у випускників ліцею, до якого студенти липнули, як мухи на мед, невгамовний мандрівник, ерудований тренер з інтелектуальних ігор у теперішніх учнів БДЮ та ліцеїстів обласного ліцею, “Людина року” (2015 рік), та з настанням повномасштабного вторгнення – невтомний волонтер.
Нам вдалося трохи поговорити з Василем, хоча зараз він переживає не найкращі часи і заліковує порвані зв’язки в Чернігівській лікарні. Та час для Nizhyn Post знайшов…
Народився в Маріуполі, 26 квітня 1967 року, в сім’ї залізничників. Саме це ремесло передавалося в родині з покоління в покоління. Коли сім’я переїхала до Ніжина і Василь тут закінчив 9-у школу, то, звісно, хотів стати машиністом. Однак на заваді став недосконалий зір, і Василь кардинально змінив мрію – подався у педагоги.
Вивчився в Ніжинському педагогічному інституті, працював у школі з поглибленим вивченням музики, а після 3 років організатор ліцею М.В.Папуча покликав працювати до міського ліцею. Там Сурков почав працювати куратором.
«Що цікаво – я за фахом біолог, але ніколи не працював у природничому класі, а лише з гуманітаріями, – розповідає наш співрозмовник. – Так я випустив вже 9 гуманітарних класів.
«Я завжди буду там, де домінують інтереси дітей»
“Із першого дня роботи в ліцеї виникло бажання створити щось своє, пригадує Сурков. – Діти підхопили, і так народилася театральна студія. Вона виникла не на порожньому місці, двоє учасників (учні гімназії 2) уже мали досвід у цій сфері. І пішли п’єси… «Дорога Олена Сергіївна», «Механічний апельсин», замальовка про Беню Крика.
У 97-му році, коли став куратором класу іноземних мов, згадав, що добре вивчав у школі та вузі французьку, і тоді, з сильними випускниками обласного ліцею, почали викладати всім бажаючим англійську, німецьку та французьку мови. Через 2 роки випускником Ліцею Андрієм Кригою та співробітниками відділу у справах сім’ї та молоді на чолі з Т.Ф.Бассак було проведено перший Покровський інтелектуальний фестиваль.
У ньому взяли участь учні з різних шкіл, ліцеїв не тільки Ніжина, але й з Чернігова. За ігровими столами разом з дітьми грали й дорослі поза конкурсом. І ноу-хау дало поштовх. Ми всі здружилися і так організувалися перші дорослі команди, а діти, які брали участь в турнірі, почали ходити до організованого Андрієм клубу, а потім об’єдналися і трансформувалися в дорослі команди.
Перші тренування почалися в ліцеї, адже ми почали брати участь у загальноукраїнських змаганнях. Ну і, зрозуміло ж, що помітили нас після «Найрозумнішого». Кожен з ніжинських вундеркіндів хотів нагадувати Нікіту Торжевського. Обізнаний в усіх галузях знань завдяки його сім’ї, яка готувала його до телезйомок, хлопець став візитівкою Ніжина на той час. Тому багато хто мріяв про знімальний майданчик, і ми взялися за роботу.
Першою ластівкою для дитячого клубу стала Ірина Чуйко (випускниця школи 17 та ліцею, зараз, до речі, десь у Давосі). За нею пішли інші. Загалом 6 інтелектуалів брали участь у телепрограмі. Інтелектуальні ігри стали для Ніжина масовими, сформувалися потужні команди, проводилися чемпіонати між дітьми.
Початком піку нашого розвитку став період, коли команда «Орден тамплієрів» посіла 2 місце на чемпіонаті України з “Брейн-рингу”, і організація в Чернігові телепроєкту «Віват інтелект». Ці два фактори зіграли основну роль в організації інтелектуального клубу спочатку міського ліцею, а потім БДЮ.
Базовими для мене були Будинок дітей та юнацтва й гімназія 16. Там і організувалася команда знавців, яка стала для Ніжина, скажу відверто, золотою. Спочатку два комплекти золота на Чемпіонаті України, а потім вона посіла одне 2 місце та через рік – одне третє місце на Чемпіонаті Європи. Ми почали масово перемагати.
На “Віваті” з 7 фіналів – 6 Міжнародних перемог (програли міжнародні змагання лише 1 раз).
З початком повномасштабного вторгнення я запустив в народ так званий Кубок Свободи: можна було грати онлайн, і в цих «мозкових штурмах» брали участь діти з різних міст, в тому числі й ті, хто вже на той час емігрували. Ми називали цей проєкт «Ігри в бобмосховищах» і діяв він до травня».
«З початком повномасштабної війни у моє життя ввірвалося волонтерство»
Приходжу одного разу на роботу, а там кипить збір. Тоді я себе запитав: чим я можу бути корисним для ЗСУ, що вмію робити? Тушкованку. За плечима – тривалі походи в гори, там я досить непогано навчився робити тушкованку і в’ялене м’ясо (бастурма та білтонг), суху ковбасу. Дякуючи підтримці моїх випускників та допомозі колег з волонтерської організації “Strong Ніжин”, я почав робити м’ясні продукти. Кожного місяця робив на 18 тисяч. Мої діти-вихованці дали поштовх для цієї справи, скидали солідні суми. Допомогли повірити в себе.
Додалися друзі з США, Канади, Іспанії, Німеччини. Ресурс зріс.
Спочатку робили разом з моїм учнем Кирилом Лушніковим. Потім додалися Антон Погребний та Олександр Река. Нами вже зроблено 2500 банок тушкованки і багато (не порахую) сушеного м’яса. За один день переробляємо 30 кг м’яса”.
«Моя особлива любов – це Швеція»
«Я, мабуть, десь народився шведом, – сміючись, розповідає Василь Сурков. – Мрію там побувати і підкорити найвищу вершину Кебнекайсе. Ще хочу побачити Шпіцберген та Ісландію. Чесно – щось інше – не моє, хіба що ліс та гори.
І – Перемога, це не обговорюється, бо це просто жагуча необхідність кожного… Війна болюче вдарила по всіх, я також втратив дуже багато друзів, учнів. Це біль назавжди. Але треба жити. Вірити. І шукати позитив.
Що стосується мого особистого життя, то, сподіваюся, я не нажив відкритих ворогів. Завжди все намагаюся вирішити мирним шляхом, відкинувши амбіції, зрозуміти кожну дитину і людину».
Зараз людина-ерудит з Ніжина проходить післяопераційну реабілітацію в лікувальному закладі. Життя трошечки стало на вимушену паузу, але це не надовго.
Давайте всі разом побажаємо Василю Суркову швидшого одужання!
Фото з відкритих джерел та особисті світлини В. Суркова
При копіюванні або передруку тексту та використанні фото пряме посилання на джерело є обов’язковим, інакше це вважається порушенням авторського права і несе за собою відповідальність згідно чинного законодавства.
Залишайтеся в курсі новин Ніжина, району та України, підписуйтесь на нас в соцмережах:
і telegram.