Трагедія, що сталася в березні 2018-го у Мильниках Ніжинсько­го району, сколихнула не лише Чернігівщину, а й усю Україну. Після кількох місяців жорстоких знущань там померла 2-річна Вероніка Єсипенко. На її тілі фактично не було живого місця: численні садна та гематоми, неправильно зрощений перелом руки, вирвані пасма волосся з голови, розірваний ротик і сліди опіків від цигарки. За підозрою в знущаннях поліцейські затри­мали раніше судимого 34-річного Назара Красулю. Його звину­ватили в катуванні (ч. 1, ч. 2 ст. 127 ККУ) та в умисному завдан­ні тяжких тілесних ушкоджень шляхом особливого мучення, що спричинили смерть (ч. 1, ч. 2 ст. 121 ККУ). Слідство та суд у цій справі тривали довгих п’ять із половиною років. І ось нарешті нелюду оголосили вирок – 10 років позбавлення волі. Це мак­симальний строк, передбачений інкримінованими статтями.

На фото Вероніка Єсипенко

Відомо, що з грудня 2017 ро­ку Веронічка разом із мамою (хо­ча язик і не повертається її так на­зивати) Галиною Єсипенко, більш відомою як Гася, та 5-річною се­стричкою Діаною жили в будин­ку співмешканки Красулі — Мари­ни Дайдашан. Там же проживав і сам мучитель, а також їхній із Ма­риною 6-річний син Захар та до­чка Марини від першого шлюбу 17-річна Ангеліна. За слова­ми Гасі, тієї зими рідний брат ви­гнав її з дітьми з батьківської хати, тож вона попросила Красулю від­везти їх у Ніжин. Та замість цього він залишив Гасю з дочками у се­бе і став вимагати повернути борг.

На фото Галина Єсипенко

Люди стверджують, що це брех­ня, бо ніхто Гасю насильно не утримував і вона скоріше була гостею, аніж бранкою За однією з вер­сій, у знайомих Галина перехову­валася від соцслужб (оскільки що­до неї були нарікання і дітей у горе-матері хотіли забрати). За другою – вона прийшла до Красулі і про­сила відвезти її в місто, щоб зняти гроші з картки. Назар погодився. У Ніжині вони ку­пили спиртного і, повернув­шись, разом із Мариною всю ніч випивали. Ще й їздили на таксі по добавку. А на ранок з’ясувалося, що Гася пропила всі гроші, тож стала просити­ся пожити в подружжя. І ті дозволили.

Починаючи з грудня й упродовж подальших трьох місяців кат знущався не лише з Вероніки, а й з її сестрич­ки. Слідство встановило, що Красуля нещадно бив дівча­ток руками, а також тупи­ми предметами (наприклад мобільним телефоном). Крім того, нелюд викручував се­стричкам руки, виривав їм волосся, щипав їх, колов голкою і підкидав їх так, що вони вдарялися головою об стелю, гасив недопалки об живіт і сідниці. Кім того, морив Веронічку голодом, затуляючи їй рота різними предметами.

Всі ці звірства Красуля вчиняв з од­нієї причини — хотів покарати ді­вчаток за те, що не слухаються. Його виводило із себе, коли Веро­ніка відмовлялася рахувати (хоча вона просто не вміла) або не хотіла називати його на ім’я.

Гася знущанням з дочок ніяк не перешкоджала. Тож вони три­вали до тих пір, поки Веронічка не померла. Це сталося 20 берез­ня 2018-го. Невдовзі після чергового побиття вона втратила свідо­мість і більше не прийшла до тями. Гася з Ангеліною взялися розтирати дитину снігом, утім це не допо­могло. Тож викликали «швидку» і поліцію. Жінки спершу покрива­ли Красулю, розповідаючи, що у Вероніки стався епілептичний напад і вона впала зі стільця й ударилася головою. Та навіть первин­ний огляд тіла показав, що це не так (були помітні численні садна і побої). Згодом експертиза встановила, що смерть настала вна­слідок набряку головного мозку, спричиненого за­критою черепно-мозко­вою травмою. Жінки таки зі­зналися, що травми на тілі ді­тей – це наслідки Назарового «виховання»‎. Хоча подей­кують, що вони й самі не гре­бували «провчити» дівчат ку­лаком.

Похороном Веронічки займалася Катерина, се­стра Гасі. Сама ж горе-мати на прощання з дочкою не прийшла…

У квітні того ж року Га­лину позбавили батьків­ських прав на старшу до­чку, а невдовзі почали суди­ти — за злісне невиконання обов’язків з догляду за дитиною (ст. 166 ККУ). Ніжин­ський міськрайонний суд присудив їй 2 роки тюрми. Пізніше, у лютому 2019 року, за скаргою прокурора пока­рання збільшили до 4 років. Красулю ж почали судити на­прикінці літа 2018-го — у Ніжині. Однак через те, що всі міс­цеві судді були задіяні при досудовому розслідуванні, справу пере­дали в Носівський райсуд. Допи­ти свідків, потерпілих, обвинуваче­ного, дослідження доказів та при­значення додаткових експертиз — усе це тривало роки. До того ж за­сідання з тих чи інших причин час­то відкладалися. Не останню роль зіграли і пандемія COVID-19, а та­кож війна з росією. Проте 18 серп­ня 2023 року суд таки звершив розгляд і за сукупністю виніс Кра­сулі максимальний вирок — 10 ро­ків тюрми.

Попри численні дока­зи, Назар своєї вини так і не ви­знав. На суді він розповів, що в той період працював таксистом і рідко бував удома. Повертався лише піз­но ввечері. Запевняв, що Гася час­то била своїх дітей — як на п’яну голову, так і на тверезу.

Усі 5.5 років, поки тривали слідство та судовий розгляд, Красулю утримували під вартою в Новгород-Сіверській установі виконання покарань (№31). Там він і зараз. Адже вирок ще не набрав законної сили. У за­судженого є 30 днів, щоб оскаржи­ти його в Чернігівському апеля­ційному суді. Та навіть якщо він цього і не зробить, йому залишить­ся провести за гратами 4.5 року (час, проведений в ізоляторі, рахується як частина відбутого строку).

Джерело: газета “Гарт” від 31.08.2023, Юрій Нікітін

gorod.cn.ua

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *