Для 16-річного Віктора Главенка з Нової Басані, що на Бобровиччині, волонтерство є невід’ємною частиною життя. Спершу він допомагав розвозити гуманітарну допомогу односельцям, а згодом зосередив увагу на потребах наших військових: за зібрані долати купував і передавав їм термобілизну, матеріали для окопних свічок, маскувальних сіток та інші необхідні речі. Однак хотілося більшого. Тож у вересні цього року Віктор відкрив збір коштів на автомобіль для 11-го окремого батальйону спецпризначення, який визволяв Нову Басань у березні 2022-го. За півтора місяця підліток зумів назбирати 20 тисяч гривень, купив на них «Москвич-2141»і днями передав його захисникам на Херсонщину.
У російській окупації Нова Басань була 33 дні. Рашисти безчинствували: заганяли військову техніку у двори, а самі мародерили, «неугодних» убивали. Період цього жахіття Віктор пережив удома разом із мамою і бабусею. А його вітчим тоді боронив Чернігів.
— Коли в село зайшли кацапи, наша вулиця була майже порожньою (поряд здебільшого будинки дачників, а з місцевих багато хто виїхав). Тож окупанти поселилися по сусідству. Поставили поряд свої БТРи, танки. Один із сусідів виявився колаборантом. Розповів їм, що мій вітчим іще з часів АТО воює за Україну, тому рашисти прийшли до нас і почали допитуватися, де він, в якому підрозділі служить. Забрали у нас телефони. Хотіли навіть вигнати з будинку, — розказує Віктор. — Після цього окупанти навідувалися до нас чи не щодня.
Мінімум уп’ятьох. Серед них були не лише етнічні росіяни, а й буряти, «кадировці». Вривалися в хату, вимагали документи, запитували, хто вдома, чи є в хаті електрика, газ. Бувало, що притискали мене прикладом автомата до стіни. А ще вишукували собі харчів. Хоча в нас у самих майже нічого було їсти. Одна картопля й макарони (та їм таке «не підходило»). Під час обстрілів ми з рідними були в домі. У погріб не ховалися, бо поряд із ним стояв ворожий танк. Якби туди було влучання, нас просто привалило б. Пам’ятаю, коли наші захисники визволяли село, то навкруги все аж тряслося. Ми просто попадали на підлогу, подалі від вікон, і молилися, щоб усе було добре.
Після визволення Чернігівщини Вікторового вітчима перекинули на Сумщину. Згодом він воював на Харківському, Вугледарському і Бахмутському напрямках. Зараз проходить реабілітацію після контузії. Вітя ж минулого року вступив до Прилуцького медичного коледжу, здобуває фах медбрата.
Волонтерити, каже, почав одразу після деокупації села:
– Тоді в Нову Басань стали завозити гуманітарну допомогу, а людей, які б усе це розносили місцевим мешканцям, не вистачало. Ось я й визвався допомагати. Коли ж вступив до медколеджу, то приєднався до волонтерського хабу, що діє на базі навчального закладу. Там ми проводили збори на підтримку ЗСУ серед студентів і викладачів. А з весни цього року я створив власну волонтерську команду, яку назвав «Я з України. Працюю на Перемогу».
До неї входить 6-7 чоловік, які періодично допомагають мені, коли я сам не справляюся. Основний акцент ми робимо на теплий одяг, окопні свічки, буржуйки, маскувальні сітки та різноманітні смаколики для наших захисників. Щось збираємо самі, а з деякими речами допомагають колеги-волонтери з Харківщини (а ми потім звітуємо про передане). Підтримку надаємо різним підрозділам ЗСУ, а не якомусь конкретному. Втім основна увага, звісно ж, 11-му окремому батальйону спецпризначення 112-ї бригади тероборони, який визволяв Нову Басань. Ще минулого року я познайомився з одним із його бійців — Володимиром із позивним Технолог. З тих пір підтримуємо тісний зв’язок.
Якось Віктор вирішив допомогти захисникам із необхідною технікою чи спорядженням.
— Я поцікавився у Володимира, що саме їм потрібно. Він сказав, що човни, оскільки їхній батальйон веде бої в районі лівого берега Дніпра. Звісно, я міг би зібрати кошти на купівлю кількох гумових, але такі човни не годяться, бо легко пробиваються зі стрілецької зброї, — пояснює Віктор.
— Воїнам потрібні корпусні човни, а підходящі моделі коштують від 100 тисяч гривень. Я розумів, що на такий збір треба багато часу, тож поцікавився: «А як щодо автівки?» Боєць відповів, що «колеса» їм теж вкрай потрібні. На цьому й порішили.
Збирати кошти на купівлю автомобіля Віктор почав на початку вересня. Втім спершу, зізнається, збір пішов не дуже активно:
— До кінця місяця я зібрав лише 2 тисячі гривень. Тож ці гроші витратив на нагальні запити бійців. А на початку жовтня оголосив у соцмережах новий збір. Підключилися знайомі, односельці. Почали донатити, робити репости. Поєдналися і зовсім не знайомі мені люди. Навіть блогери. Після того як мій допис поширив один популярний блогер (у нього 50 тисяч підписників), за добу мені «прилетіло» близько 5 тисяч гривень. Загалом за півтора місяця я зібрав 20 тисяч, і цієї суми вже було достатньо для купівлі автомобіля.
Спочатку Віктор збирався придбати ВАЗ-2106. Навіть переглянув кілька пропозицій.
— За ціною вони підходили, однак стан автомобілів залишав бажати кращого, — каже він. — А потім мені трапилося в Інтернеті оголошення від односельця, який виставив на продаж «Москвич» за 25 тисяч гривень. Я порадився з бійцями. Вони сказали, що це нормальний варіант. Я зателефонував тому односельцю, і він погодився віддати авто для ЗСУ за 20 тисяч. Того ж дня ми перегнали машину до мене у двір. Вона була на ходу, тож особливих вкладень не потребувала. Я лише замінив акумулятор, почистив бак і перефарбував її.
По автомобіль у Нову Басань приїхав боєць Технолог із кількома своїми побратимами.
— Після чергового прильоту підрозділ може залишитися без коліс. Тож автомобілі нам треба як патрони. Ця машина поїде на Херсон. Туди, де зараз відбувається зайняття плацдарму на лівому березі Дніпра, — розповів він.
Захисників Віктор зустрічав у військовій формі зі знаками розрізнення з написами «волонтер» та назвою своєї волонтерської команди. Спеціальні шеврони він замовив собі в Інтернеті.
— Коли я у формі, це мене неабияк надихає. Дуже полюбляю її надівати. До речі, саме в цій формі я влітку проходив військовий вишкіл на Київщині при ГО «Права Молодь».
— Маєш плани на найближче майбутнє?
— Хочу після Нового року влаштувати на своїх сторінках у соцмережах ще один великий збір для наших військових. Збиратиму на багі або на кілька мотоциклів з колясками, які перероблю під використання кулеметів.
Джерело: газета “Гарт”, Олексій Прищепа